Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#ДорогоюНадії: 16. Цар Давид: надія з віри в Боже милосердя
10 листопада 2025
У новому духовному роздумі зі серії «Дорогою Надії» владика Богдан, апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії, звертається до постаті царя Давида — вибраного Богом, але водночас глибоко людського у своїх слабкостях. На прикладі біблійної історії падіння і покаяння Давида архиєрей розкриває силу щирого визнання гріха, яке відкриває людину на Боже милосердя. У роздумі владика наголошує: навіть найглибше падіння не є кінцем шляху, якщо людина наважується з покорою сказати Богові: «Помилуй мене, Боже, по великій милості Твоїй» — і знайти своє прибіжище у любові Отця.
Цар Давид, вибраний Богом і помазаний пророком Натаном, постає на сторінках Святого Письма як носій віри старозавітного Божого народу, але водночас — як образ слабкої та грішної людини.
Гріх перелюбу з Ветсавією, дружиною царського полководця Урії, а згодом і підступне вбивство самого Урії стали для Давида певним «дном» його морального падіння (пор. 2 Сам. 11–12). Навіть у цьому стані він намагався вдавати з себе порядного і справедливого правителя. Але це подвійне життя — осоружне в очах Божих — не могло тривати вічно. Гра в праведність, коли серце вже віддалене від Бога, мала закінчитися.
Знаряддям, яке «опустило на землю» царя Давида, став пророк Натан. Його відважне і безкомпромісне: «Ти — той чоловік!» (2 Сам. 12, 7) правдоподібно шокувало Давида, але водночас пробило в його серці перші спасенні докори сумління й повернуло на дорогу покаяння.
«Помилуй мене, Боже, по великій милості Твоїй, і багатством щедрот Твоїх очисти мене від беззаконня мого! Обмий мене повнотою з беззаконня мого і від гріха мого очисти мене!» Ця покаянна молитва царя Давида, збережена в Книзі Псалмів (Пс. 50), , стала особистою молитвою християн усіх поколінь. Я сам пам’ятаю, як мама спонукала мене вивчити її перед першою сповіддю — як визнання власної гріховності й обмеженості перед обличчям Господа.
Втім, саме це стояння перед Божим лицем стає для грішників усіх часів джерелом надії на спасіння: «Поверни мені радість спасіння Твого і духом владичним утверди мене… Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правого обнови в нутрі моєму!»
Молячись цими словами разом із Давидом, ми вже в серці, сповненому скрухи й каяття, відчуваємо передчуття визволення, прощення і радості.
Бог у Своєму безмежному милосерді прощає розкаяному грішникові всі провини та повертає мир, чистоту й радість серця. Той, хто вміє щиро каятись перед Божим обличчям, не впадає у відчай, але з кожним досвідом власної слабкості обирає не втечу, а прибіжище — в обіймах милосердного Отця.
Молитва
Боже милосердя, Ти не відвертаєшся, коли ми падаємо, а кличеш нас довіритися Твоїй любові. Як Давидові, даруй нам дух покаяння і радість спасіння через прощення. Маріє, прибіжище грішників, Ти знаєш нашу слабкість, але як наша ніжна Мати, веди нас до Твого Сина і навчи довіряти Його милосердю, яке очищає і зцілює. Амінь.
† Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
