Коментар на Євангеліє XIII неділі після П'ятидесятниці

Недільний апостол і євангельський уривок:

1 Кор. 16,13–24

Браття! 13 Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. 14 Нехай усе у вас діється в любові. 15 А благаю вас, брати: Ви знаєте родину Степани, що вона первісток Ахаї і що вони віддали себе святим на службу; 16 то щоб і ви також піддавалися таким людям і кожному, хто трудиться та працює з ними. 17 Я тішуся приходом Степани, Фортуната й Ахаїка: вони вашу неприявність заступили, 18 бо заспокоїли мій дух і ваш. Отож, шануйте таких. 19 Вітають вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила і Прискилла з їхньою домашньою Церквою. 20 Всі брати вас вітають. Вітайте один одного святим цілунком. 21 Привіт моєю рукою, Павловою. 22 Як хтось не любить Господа, анатема на нього! «Маран ата!» 23 Благодать Господа Ісуса з вами! 24 Любов моя з усіма вами у Христі Ісусі!

Мт. 21,33–42

Сказав Господь притчу оцю: 33 Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. 34 Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. 35 А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36 Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. 37 Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 38 Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину. 39 І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. 40 Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?” 41 “Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.” 42 Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.

Мікроконтекст: У нинішній євангельській притчі чуємо про чудовий Божий план, пов'язаний з виноградником (див. Мт. 21,33), який однак нівечать недобрі орендарі-виноградарі (див. Мт. 21,34–39). З контексту дізнаємося, що мова тут про фарисеїв та первосвященників, які відкидають Ісуса, як Богочоловіка, і незабаром простягнуть руку, щоб схопити й засудити Його на смерть (див. Мт. 21,46). Тому Він, як Всевідучий, звіщає їм наперед страшну кару (див. Мт. 21,41.43–44), якою буде захоплення ворогами Єрусалиму й зруйнування храму (див. Мт. 24,2). Згадаймо, що це пророцтво здійснилося у 70 році. Щось подібне бачимо й у посланні святого Апостола Павла. Бо з одного боку він висловлює сердечні побажання корінтянам (див. 1 Кор. 16,14.24), згадуючи своїх співпрацівників, яких ми нині зачислюємо до лику святих (див. 1 Кор. 16,17.19). А з другого боку лунають досить тверді слова: «Як хтось не любить Господа, анатема на нього!» (1 Кор. 16,22), тобто «хай буде проклят».

Макроконтекст: Змістові наших недільних читань відповідає «пісня про виноградник» у книзі пророка Ісаї. Також у ній мова про те, що Бог приготовив усе, щоб виноградник приносив Йому добрі плоди. На жаль, замість добрих, Він отримав лише кислі грона (див. Іс. 5,1–2.4). Подібно як у нинішній Євангелії, йдеться тут про відомий біблійний образ, де виноградник – це «дім Ізраїля» (Іс. 5,7), а відповідальні за його неврожай – це «мешканці Єрусалиму й мужі Юдеї» (Іс. 5,3), які прогнівили Бога численними гріхами, з яких найгіршим було ідолопоклонство. На цьому місці треба зазначити, що оскільки союз Бога з народом прирівнювався до «шлюбу», то його порушення пророки називали «перелюбом» та «розпустою»: «Жертву приносили бісам, не Богові, богам, яких і не знали досі; новим, які поприходили недавно, яких батьки їхні не шанували […]. Лоза бо їхня – лоза содомська, вона з полів гоморських; їхній виноград – полин, гіркота - їхні грона. Вино їхнє – їдь гадюча, погубна отрута гадів» (Втор. 32,17.32–33). Наслідком цих мерзенних гріхів були війна, руїна рідного краю та виселення до Вавилону (див. Іс. 5,5). Щоправда «Господь, Бог батьків їхніх, перестерігав їх наполегливо через своїх посланців, бо жалував свій народ і житло своє, але вони знущалися з посланців Бога, нехтували його словами й глузували з його пророків, доки не зійшов гнів Господа на його народ, так що не було вже більш рятунку» (2 Хр. 36,15–16).

Керигма: Історія, на жаль, має здатність повторюватись. Від відповідальності за гріхи не застраховані й члени «новово Ізраїля», тобто Церкви, особливо священники та єпископи (див. Лк. 12,41–48). Папа Бенедикт ХVІ у своїй книжці «Ісус з Назарету» пригадує, що ніхто, окрім Господа, не є власником виноградника. Ми люди – лише тимчасові орендарі. Якщо зробимо собі ідолів і не принесемо Богові «плоду, гідного покаяння» (див. Мт. 3,8), Він винайме «виноградник іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно» (Мт. 21,41). Тому благаймо в Нього милосердя словами Митрополита Андрея Шептицького: «Господи, Господи, поглянь з неба, подивись і відвідай виноградник, який насадила правиця Твоя. Нехай всемогутня Твоя Рука буде завжди над цим народом, що його Ти полюбив. Дай йому, Предвічний Боже, у кожному поколінні, аж до кінця світу, єпископів і священиків святих, повних Твого Духа, – пастирів й учителів Твого Закону, що вміли б незмінно зберігати правду Твого святого Об'явлення та з любов'ю навчати й вести цей великий нарід. Амінь.»

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух

Дивіться також

3 вересня «Бог створив людину з любові і для любові», — владика Богдан 29 серпня Коментар на Євангеліє XV неділі після П'ятидесятниці 9 серпня «Радість походить від близькості з Богом», — владика Богдан у XII неділю по Зісланні Святого Духа