Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Коментар на Євангеліє XXIII неділі після П'ятидесятниці
3 листопада 2024
Перед читанням цього коментаря, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє й Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
Недільний Апостол і євангельський уривок:
Еф. 2,4–10
Браття, Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом — благодаттю ви спасені! — І разом з ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі; щоб у наступних віках він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили.
Лк. 8,26–39
В той час прийшов Ісус у Герасин-околицю, що проти Галилеї. Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах. Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: «Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!» Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в’язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях. Ісус же спитав його: «Як тобі на ім’я?» «Легіон!» — відповів той, багато бо бісів увійшло в нього. І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню. А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм. Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло. Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі — і злякались. Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся. А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи: «Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.» Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.
Мікроконтекст: Сьогоднішні читання мають принаймні дві спільні теми. По-перше, у них мова про навернення людини, яке охоплює цілу її екзистенцію і яке полягає в переході від духовної смерти до життя. Це видно на прикладі біснуватого, який спочатку «мешкав не в хаті, а по гробах» (див. Лк. 8,27), а після вигнання з нього бісів був «зодягнений та при умі» (див. Лк. 8,35). Подібно апостол Павло в своєму посланні пише до Ефесян: «І ви були мертві вашими провинами й гріхами, в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту […]. Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом — благодаттю ви спасені! — І разом з ним воскресив нас» (Еф. 2,1–2.4). Тут він має на увазі хрещення, в якому читачі-християни «були запечатані обіцяним Святим Духом» (Еф. 1,13; див. 4,30) і яке насправді є незаслуженим даром милосерного Бога.
По-друге йдеться про те, що людина від себе мусить зробити, щоб могти прийняти цей великай Божий дар. Апостол Павло виразно вказує на віру, яка пливе зі слухання Євангелія, тобто слів Ісуса Христа: «У ньому й ви, — почувши слово правди, благовість вашого спасіння, в яке ви повірили, — були запечатані обіцяним Святим Духом» (Еф. 1,13), «ви спасені благодаттю через віру» (Еф. 2,8). Але де в нашому євангелькому уривку мова про віру, що від слухання?
Макроконтекст: Хоч у події про вигнання бісів не згадується безпосередньо слово «віра», ані тим більше «слухати», то все таки в контексті цілої 8-ої глави вони присутні. Наприклад, пояснюючи притчу про сіяча, Ісус каже: «зерно це слово Боже. Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися. Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають» (Лк. 8,11–13). Окрім цього Він двічі перестерігає Своїх слухачів, щоб уважно слухали (див. Лк. 8,8.18) та стверджує: «Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують» (Лк. 8,21). На кінець, безпосередньо перед тим, як вигнати бісів, Ісус утихомиривши бурю на озері, упоминає Своїх учнів: «„Де ваша віра?“ Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали: „Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають його?“» (Лк. 8,25).
Ці приклади потверджують, що практично ціла 8-ма глава присвячена вірі та слуханню. А, якщо взяти під увагу зразок блаженних, «що слухають Боже слово і його зберігають» (Лк. 11,28).
Керигма: Це не випадково, що останній, наведений тут уривок читається в Церкві на марійські свята. Це тому, що Пресвята Богородиця зуміла найліпше слухати Боже Слово та вірувати тому, що почула: «Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа» (Лк. 1,45). Тому, розуміючи, що «без віри не можливо подобатися Богу» (Євр. 11,6), та що «віра із слухання» (Рим. 10,17), наслідуймо приклад Матері Божої і просім її заступництва. А отримавши потрібну поміч, свідчім словом і ділом, що Господь і Бог наш Ісус Христос, через неї, зробив нам. Амінь.
о. д-р Мирослав Йосиф Лопух
