Коментар на Євангеліє XXXV неділі після П’ятидесятниці
18 січня 2025
Перед читанням цього коментаря, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє і Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
Кол. 258 зач.; 3,12–16
Браття, вдягніться, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само. А над усе будьте в любові, що є зв’язок досконалости, і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні. Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні.
Лк. 91 зач.; 18,18–27
В той час один знатний спитав Ісуса: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» А Ісус озвавсь до нього: «Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог. Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.» Той же відповів: «Все це я зберіг змалку.» Почувши те Ісус, сказав до нього: «Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.» Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. Глянув Ісус на нього й мовив: «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.» А ті, що слухали, сказали: «Хто ж тоді може спастися?» Він відповів: «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»
Мікроконтекст: Розмова, яка ведеться в нашому євангельському читанні, має три тематичні точки: віру, заповіді Божі та Його Царство. Звертання знатного чоловіка до Ісуса, «Учителю», яким він розпочинає розмову, хоч на перший погляд цього ще не видно, відображає рівень його (не)віри, про що буде мова нижче. Дальше Господь перераховує в катехитичний спосіб заповіді Божі як чіткий моральний дороговказ. Опісля, Він вказує на добровільну убогість та протилежне їй багатство, яке утруднює вхід у Царство Боже, про що Він докладніше говорить у кінці з позосталими співрозмовниками. Подібні три теми знаходимо теж у нашій, тобто 18, главі Євангелія від Луки. І так, у притчі про суддю (див. Лк. 18,1–8), Ісус наголошує на потребу витривалости в молитві, закінчуючи питанням: «Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» Потім, у притчі про митря і фарисея (див. Лк. 18,9–14), цей другий називає щоправда головні гріхи інших людей, що нагадує перелік Божих заповідей, але забуває про чесноту покори. Нарешті при зустрічі Ісуса з дітьми (див. Лк. 18,15–17), Він вказує на них, як на зразок для всіх, які хочуть увійти в Царство Боже. Усі ці три теми, правдива віра, катехитично-моральний дороговказ і передумови для входу в Царство Боже, присутні також у посланні апостола Павла до Колосян. У першій, догматичній частині свого послання він пригадує, що через святе Хрещення, яке заміняє старозавітнє обрізання, Бог Отець: «вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина, в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів» (Кол. 1,13). Це стало можливим завдяки жертві Ісуса як Богочоловіка, «бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю його хреста» (Кол. 1,19–20).
Апостол народів спростовує теж єресі, які закралися у молоду ще християньську громаду і які загрожували правдивій вірі. Йшлося тут про: помилкове ставлення ангелів вище за Ісуса Христа (див. Кол. 1,15–16) та вимагання деяких лжевчителів, щоб навернені з поганьства обрізувалися на тілі (див. Кол. 2,11) та вшановували свята й обряди Мойсеєвого культу (див. Кол. 1,16; 2,8.20–21).
Нарешті, у другій, моральній частині свого послання, на самому початку нашого недільного читання, св. Павло перераховує моральні чесноти, серед яких є смиренність-покора (див. Кол. 3,12). Він також називає протилежні їм гріхи, від яких християнам треба ухилятися і серед яких дуже небезпечною є жадібність або «зажерливість — що є ідолопоклонство» (Кол. 3,5).
Макроконтекст: Якраз жадібність була характерною для групи фарисеїв, «які любили гроші» (Лк. 16,14), що додатково підкреслює зв’язок наших читань з притчою про митаря і фарисея, про яку була мова вище. Ширший контекст Євангелія від Луки відкриває теж значення слова «Учителю» (гр. Дідáскале), яким знатний чоловік звернувся до Ісуса. Бо таким способом називали Його люди радше байдужі до Нього, чи навіть ворожо наставлені (див. Лк. 20,21.28). Кращими були ті, які говорили до Ісуса «Наставниче» (гр. Епістáта), бо вони починали вже вірити в Нього (див. Лк. 17,12). А найкраще було у випадку тих, які Ісуса називали «Господи» (гр. Киріє), бо це означало, що вони вже вірують у Нього (див. Лк. 18,41–42). У ширшому біблійному контексті бачимо теж, що Ісус, коли каже, що «неможливе в людей, можливе є в Бога» (Лк. 18,27), робить натяк на історію про Авраама і Сару, яким була дана обітниця потомства, у яку не легко було повірити (див. Бут. 18,14). Євангелист Лука згадує також, що якраз тими словами до Марії звернувся архангел Гавриїл, після чого вона повірила в те, що було сказане їй від Господа, і надприродно зачала у своєму дівственному лоні Божого Сина.
Керигма: Саме вона, Пресвята Богородиця, показує нам, як здійснити ці три речі, про які було сказано на початку і які були темою наших недільних читань. І так, щодо віри, вона є тою, якої віра була більшою від віри Авраама. Тому вона допоможе нам вірно молитися, уберегтися від всіляких єресей і заховати чисту віру в їй Сина як Богочоловіка. Щодо моралі, вона є зразком досконалости, будучи вільною від всякого гріха. Вона, якої єдиним багатством був її Син, була одночасно повною Його благодати та всіх Божественних і моральних чеснот, серед яких найбільшою була покора. Тому вона допоможе нам уникнути гріхів, здобути потрібні чесноти та виконати всі заповіді Божі, що уможливить нам вхід у Царство Боже.
Оскільки передумовою цієї останньої мети є святе Хрещення, треба нам пам’ятати про те, Марія домоможе нам найліпше виконати обіти, які були тоді складені. Не тільки тому, що вона була присутня духом, коли ми народилися з Духа і води, але теж тому, що це вона народила нас духом, коли стояла під хрестом свого Сина. То ж, маючи її за Маму, наслідуючи її чесноти і випрошуючи її заступництва, йдім витривало до Царства її Сина, щоб там величати її з Ним навіки. Амінь.
о. д-р Мирослав Йосиф Лопух