Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Великоднє послання ієрархії УГКЦ у Західній Європі
18 квітня 2025
«Дорогі сестри і брати, ми також покликані наблизитись до Гробу нашого Спасителя, щоб переконатися, що він порожній, ми у ці пасхальні дні запрошені відкрити наше серце на голос нашого Воскреслого Спасителя, Який нас кличе нашим власним ім’ям, щоб відтак, подібно як Марія Магдалина, ми могли побігти до інших і звістити їм Добру Новину про Воскреслого Господа!»
Великоднє послання
ієрархії Української Греко-Католицької Церкви
в Західній Європі 2025 року
ієрархії Української Греко-Католицької Церкви
в Західній Європі 2025 року
Всечесному духовенству, Преподобному монашеству, Дорогим в Христі Сестрам і Братам — вірним Української Греко-Католицької Церкви в Центральній та Західній Європі.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Ми всі шукаємо добрих новин у ці дні. Якою б була ця добра новина для вас? Ми впевнені, що для майже всіх нас цією новиною було б закінчення війни в Україні, перемогою українського народу над темними силами російського агресора та встановлення справедливого миру. Це справді наша надія та молитва, добра новина, яку ми шукаємо в нашому щоденному житті.
Для нас, християн, серце нашої віри — це проголошення Доброї Новини в Ісусі Христі. Цього року католики всього світу беруть участь у Ювілейному році, проголошеному папою Франциском. Це особливий час благословення, який відзначається кожні 25 років, що допомагає нам розмірковувати над ДУЖЕ ДОБРОЮ НОВИНОЮ, що спасіння дається нам через воплочення, земне служіння, смерть і воскресіння нашого Спасителя. Через Його жертву наші гріхи прощені, і ми запрошені зайняти своє місце в небі. Святіший Отець запрошує нас брати участь у цьому Святому Році як «паломники надії».
Разом з базилікою Святого Петра в Римі кожен з наших катедральних храмів та інших особливих церков чи святинь були визначені як Ювілейні церкви. Протягом цього Ювілейного року ми запрошені з довірою приступати до святого Таїнства покаяння і примирення (Сповіді), приймати Святе Причастя і, якщо можливо, здійснити паломництво принаймні до одного з Ювілейних храмів. Коли ми входимо до Ювілейного храму, ми немовби входимо до вертепу у Вифлеємі, місця воплочення нашого Господа. Але водночас ми також входимо до Гробу Христа Господа! До Гробу, з якого засяяла на увесь світ Добра Новина про Воскресіння! До Гробу, який несе надію всім. До Місця, з якого ми народжуємося до вічного життя.
Як ми читаємо в Євангелія від Івана (глава 20), того першого недільного ранку після розп’яття, Марія Магдалина пішла плакати до гробу, де лише два дні тому поклали бездиханне тіло Ісуса. На її шок і здивування величезний камінь, який був покладений біля входу, був відсунутий, і вона відразу ж припустила, що гріб порожній, не відаючи ще нічого про Воскресіння. Тож вона побігла розповісти Петрові та іншим апостолам про це. Петро та апостол, «якого Ісус любив», побігли до гробу. Петро увійшов до гробу і підтвердив, що тіла там вже більше немає. Тоді інший учень також увійшов «і увірував!» (Йо. 20:8). Коли Петро та інший учень пішли, Марія Магдалина залишилася у своєму смутку та горі, безутішно плачучи. І ось, коли вона нахилилася, щоб поглянути всередину гробу, там вона побачила двох ангелів у білому. Вони запитали її: «Жінко, чого плачеш?» Вона пояснила, що хтось, як вона припускала, забрав тіло її Господа. Потім вона обернулася і побачила чоловіка, який також спитав її: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Вона гадала, що це садівник. І лише коли Воскреслий Ісус покликав її на ім’я «Маріє!», вона змогла впізнати його, і, отримавши доручення від Ісуса, притьмом пішла до учнів і звістила їм ДОБРУ НОВИНУ: «Я бачила Господа!».
Дорогі сестри і брати, ми також покликані наблизитись до Гробу нашого Спасителя, щоб переконатися, що він порожній, ми у ці пасхальні дні запрошені відкрити наше серце на голос нашого Воскреслого Спасителя, Який нас кличе нашим власним ім’ям, щоб відтак, подібно як Марія Магдалина, ми могли побігти до інших і звістити їм Добру Новину про Воскреслого Господа! Якщо ви цього дотепер ще не зробили, сприйміть цей благословенний час Ювілейного року як цінну нагоду особистої зустрічі з Христом Воскреслим! Увійдімо до Ювілейного храму, приступімо до доброї сповіді, приймімо Пресвяту Євхаристію і вирушаймо до наших ближніх, розказуючи їм про пережите і ділячись із ними пасхальною радістю і надією, яку Христове Воскресіння дарує всім.
Блаженніший Патріарх Святослав у своїх посланнях до нас щодо ситуації в Україні завжди нагадує нам, що «Україна стоїть, Україна бореться і Україна молиться». Ми повинні стояти міцно у нашій вірі, боротися з упевненістю, що Христос є серед нас, завжди молячись до Бога милосердя і любові, до Господа, який вийшов з гробу і воскрес з мертвих задля нашого спасіння. Він сам є тією Доброю Новиною, яку ми так шукаємо! Він є Дорогою, Правдою і Світлом, що наповнює нас надією і кличе нас до вічного життя як дітей нашого Небесного Отця. У Ньому — наша духовна і земна перемога над ворогом, який заперечує наше існування і прагне загарбати нашу землю.
Ми справді перебуваємо в темних часах і намагаємося побачити світло в кінці цього довгого тунелю війни. Ми знаємо, що захисники України, які загинули або були поранені, зробили це не даремно. Світло їхньої самопожертви освітлює наш шлях до повної свободи, подібно як світло жертовної любови волонтерів, медиків і капеланів, як світло підтримки і солідарності всіх, хто допомагає нам гідно пройти наші випробування назустріч світлу воскресіння. Світло — це Воскреслий Господь, який сяє з гробу. Тому ми повинні зазирнути за межі порожнього гробу і лляного полотна, яке там лежить, і визнати, що ми можемо побачити Його, Який стоїть перед нами, лише тоді, коли ми готові вийти з гробу. Із гробу страху, зневіри і безнадії. Навпаки, впевнені в надії, яка нам дана, засвідчимо тріумф життя над смертю, добра над злом, правди над брехнею. Проголосімо всім і кожному, що: Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Святкуючи це Свято над святами і Торжество усіх торжеств, ми у пасхальному таїнстві Господа Ісуса єднаємося з нашими сестрами і братами в Україні і по всьому світу. Разом з ними ми поділяємо надію Доброї Новини, проголошеної сьогодні, радість знання, що Господь наш завжди з нами, і любов, якою ми огортаємо одні одних у ці часи випробувань як діти світла і як діти дня.
Нехай благословення Воскреслого Господа буде на вас і ваших близьких, коли ми обіймаємо один одного і проголошуємо: Христос воскрес! Воістину воскрес!
† Богдан Дзюрах,
Апостольський Екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
† Кеннет Новаківський,
Єпархіяльний Єпископ Української Католицької Єпархії Пресвятої Родини в Лондоні,
Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Ірландії та Північній Ірландії
† Гліб Лончина,
Апостольський адміністратор Єпархії святого Володимира Великого в Парижі,
Апостольський делеґат у Швейцарії і країнах Бенілюксу
† Григорій Комар,
Апостольський Адміністратор Апостольського екзархату для українців в Італії
† Степан Сус,
Голова Пасторально-міграційного відділу Патріяршої курії
Дано в Мюнхені, Лондоні, Римі, Парижі й Києві,
дня 5 квітня 2025 р. Б.,
в Акафістову суботу Великого посту
Osterbotschaft der Hierarchie der Ukrainischen Griechisch-Katholischen Kirche in Mittel- und Westeuropa 2025
An das ehrwürdige Presbyterium, das gottgeweihte Mönchtum, und an alle geliebten Schwestern und Brüder in Christus — die gläubigen Kinder der Ukrainischen Griechisch-Katholischen Kirche in Mittel- und Westeuropa.
Христос Воскрес! — Воістину Воскрес!
In diesen Tagen sehnt sich das Herz des Menschen zutiefst nach einer Frohen Botschaft. Was wäre für Sie diese gute Nachricht? Für viele von uns wäre es wohl der erlösende Ruf: Der Krieg in der Ukraine ist beendet. Das gerechte Ringen des ukrainischen Volkes hat zur Überwindung der finsteren Mächte des russischen Aggressors und zur Wiederherstellung eines gerechten Friedens geführt. Diese Hoffnung, diese Bitte tragen wir in unseren Herzen und erheben sie im Gebet zu unserem auferstandenen Herrn.
Für uns Christen steht im Zentrum unseres Glaubens das Verkünden des Evangeliums — der Frohen Botschaft — in der Person unseres Herrn Jesus Christus. In diesem Jahr feiern wir gemeinsam mit der ganzen katholischen Kirche das vom Heiligen Vater Franziskus ausgerufene Jubiläumsjahr. Es ist eine besondere Zeit des Segens, die alle 25 Jahre begangen wird und uns dazu einlädt, über die SEHR FROHE BOTSCHAFT nachzudenken: dass uns das Heil durch die Menschwerdung, das irdische Wirken, den Tod und die Auferstehung unseres Erlösers geschenkt wurde. Durch sein Opfer sind unsere Sünden vergeben, und wir sind eingeladen, unseren Platz im Himmel einzunehmen. Der Heilige Vater lädt uns ein, an diesem Heiligen Jahr als «Pilger der Hoffnung» teilzunehmen.
Neben der Basilika des heiligen Apostelfürsten Petrus in Rom sind auch unsere Kathedralen sowie ausgewählte Wallfahrtsstätten und Kirchen zu Jubiläumskirchen erklärt worden. Die Gläubigen sind eingeladen, das Sakrament der Versöhnung (Beichte) zu empfangen, mit reinem Herzen zur Heiligen Eucharistie zu treten und — sofern möglich — eine Wallfahrt zu einer dieser Jubiläumskirchen zu unternehmen. Wer eine solche Kirche betritt, steht sinnbildlich an der Geburtsgrotte von Bethlehem — dem Ort der Menschwerdung des göttlichen Logos. Zugleich tritt er in das Heilige Grab unseres Herrn — jenen Ort, von dem aus die Frohe Botschaft der Auferstehung in alle Welt hinausging. Es ist das Grab der Hoffnung — die Pforte zum ewigen Leben.
Im Evangelium nach Johannes (Kapitel 20) lesen wir, dass Maria von Magdala am frühen Morgen des ersten Wochentags zum Grab kam, um dort zu weinen — dorthin, wo man zwei Tage zuvor den leblosen Leib Jesu niedergelegt hatte. Zu ihrem Erstaunen war der große Stein, der den Eingang verschlossen hatte, weggewälzt. Sie nahm sofort an, das Grab sei leer, ohne zu wissen, dass die Auferstehung bereits geschehen war. So lief sie zu Petrus und den anderen Jüngern, um es ihnen mitzuteilen. Petrus und der Jünger, «den Jesus liebte», eilten zum Grab. Petrus betrat es zuerst und sah, dass der Leib Jesu nicht mehr da war. Dann trat auch der andere Jünger ein — «und er glaubte!» (Joh 20,8). Nachdem beide wieder gegangen waren, blieb Maria Magdalena weinend zurück. Als sie sich zum Grab hinunterbeugte, sah sie zwei Engel in weißen Gewändern, die sie fragten: «Frau, warum weinst du?» Sie antwortete: «Sie haben meinen Herrn weggenommen.» Dann wandte sie sich um und sah einen Mann stehen, der sie ebenfalls fragte: «Frau, warum weinst du? Wen suchst du?» Sie dachte, es sei der Gärtner. Doch als Jesus sie beim Namen rief — «Maria!» — , erkannte sie Ihn.
Und nachdem Er ihr den Auftrag gegeben hatte, ging sie zu den Jüngern und verkündete die FROHE BOTSCHAFT: «Ich habe den Herrn gesehen!»
Geliebte im Herrn, auch wir sind in dieser österlichen Zeit eingeladen, vor das Grab des Herrn zu treten — um zu erkennen, dass es leer ist. Wir sind aufgerufen, unsere Herzen für das lebendige Wort des Auferstandenen zu öffnen, der auch uns beim Namen ruft. Und wie Maria von Magdala sollen wir aufbrechen, um unseren Brüdern und Schwestern zu verkünden:
«Der Herr ist wahrhaft auferstanden!» Wer dies noch nicht getan hat, sei besonders eingeladen, dieses Heilige Jubiläumsjahr als Gnadenzeit zu erleben — als Chance zur persönlichen Begegnung mit dem Auferstandenen. Treten wir ein in eine Jubiläumskirche, empfangen wir das Sakrament der Versöhnung, treten wir mit reinem Herzen zur Heiligen Eucharistie — und machen wir uns auf zu unseren Mitmenschen, um ihnen von dem Erlebten zu erzählen und mit ihnen die österliche Freude und Hoffnung zu teilen, die Christus durch seine Auferstehung allen schenkt.
Er ist der Weg, die Wahrheit und das Licht, das unsere Herzen mit Hoffnung erfüllt und uns zum ewigen Leben ruft — als geliebte Kinder unseres himmlischen Vaters. In Ihm liegt unser geistlicher und irdischer Sieg über den Feind, der unser Dasein leugnet und unsere Heimat gewaltsam entreißen will.
Unser Vater und Oberhaupt, Seine Seligkeit Patriarch Swjatoslaw, ruft uns unermüdlich in Erinnerung: «Die Ukraine steht. Die Ukraine kämpft. Die Ukraine betet.» Auch wir sind gerufen, standhaft im Glauben zu bleiben und mutig weiterzukämpfen — im festen Wissen, dass Christus mitten unter uns ist. Im Gebet wenden wir uns voll Vertrauen an den barmherzigen und liebenden Gott, an den Herrn, der das Grab verlassen und von den Toten auferstanden ist — zu unserem Heil. Er selbst ist die Frohe Botschaft, nach der wir uns sehnen!
Ja, wir leben in dunklen Zeiten — und dennoch halten wir Ausschau nach dem Licht am Ende dieses langen Tunnels des Krieges. Und wir wissen: Die Verteidiger der Ukraine, die gefallen oder verwundet wurden, haben ihr Leben nicht vergeblich hingegeben. Das Licht ihrer Selbsthingabe leuchtet uns den Weg zur wahren Freiheit — ebenso wie das Licht der aufopfernden Liebe von Freiwilligen, Sanitätern und Seelsorgern, sowie das Licht der Unterstützung und Solidarität all jener, die uns helfen, diesen schweren Weg mit Würde zu gehen — hin zum Licht der Auferstehung. Dieses Licht ist der auferstandene Herr, der in strahlender Herrlichkeit aus dem Grab hervortritt. Deshalb sind auch wir gerufen, über das leere Grab und die dort liegenden Leinentücher hinauszublicken — und zu erkennen, dass wir Ihn, der vor uns steht, nur dann wirklich sehen können, wenn wir bereit sind, aus unseren eigenen Gräbern herauszutreten: aus den Gräbern der Angst, des Zweifels und der Hoffnungslosigkeit. Im festen Vertrauen auf die uns geschenkte Hoffnung bezeugen wir den Sieg des Lebens über den Tod, des Guten über das Böse, der Wahrheit über die Lüge. Und wir rufen es laut hinaus — allen und jedem: Christus ist auferstanden! Er ist wahrhaft auferstanden!
Wenn wir dieses Fest aller Feste feiern, vereinen wir uns im österlichen Geheimnis des Herrn Jesus mit unseren Schwestern und Brüdern in der Ukraine und auf der ganzen Welt. Mit ihnen teilen wir die Hoffnung der Frohen Botschaft, die heute verkündet wird, die Freude darüber, dass der Herr stets mit uns ist, und die Liebe, mit der wir einander umarmen in diesen Zeiten der Prüfung — als Kinder des Lichts und Kinder des Tages.
Der Segen des auferstandenen Herrn sei mit euch und euren Lieben, wenn wir einander in österlicher Freude zurufen:
Christus ist auferstanden! — Er ist wahrhaft auferstanden!
Христос Воскрес! — Воістину Воскрес!
† Bohdan Dzyurakh,
Apostolischer Exarch für die Ukrainer byzantinischen Ritus in Deutschland und Skandinavien
† Kenneth Nowakowski,
Bischof der Eparchie Heilige Familie in London,
Apostolischer Visitator für die ukrainischen griechisch-katholischen Gläubigen in Irland und Nordirland
† Hlib Lonchyna,
Apostolischer Administrator der Eparchie des heiligen Wolodymyr in Paris,
Apostolischer Delegat in der Schweiz und den Benelux-Staaten
† Hryhoriy Komar,
Apostolischer Administrator des Exarchates für Ukrainer in Italien
† Stepan Sus,
Vorsitzender der Abteilung für Pastoral und Migration der Patriarchalen Kurie
5. April 2025
