Владика Богдан Дзюрах

Апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ

Дитинство і родина

Народився 20 березня 1967 року в селі Гірське (Миколаївський район, Львівська область), будучи шостою дитиною у своїх батьків Миколи та Катерини Дзюрах (з роду Лучечко). Після закінчення в 1984 році середньої школи, навчався у Львівському ПТУ харчової промисловості. З 1985 до 1987 року служив у війську.

Освіта

У 1990 році вступив до Духовної семінарії в Дрогобичі. Згодом продовжував своє навчання у вищих духовних навчальних закладах Європи: у Варшаві, Страсбурзі та Римі. Під час свого дворічного побуту в австрійському Інсбруці виконував функції префекта студентів та працював над докторською дисертацією, користаючи з наукових засобів місцевого університету. Навчаючись в Академії Католицької Теології в Варшаві захистив з відзнакою (summa cum laude) магістерсько-ліцензіатську роботу на тему «Дівицтво на підставі творів о. Романа Бахталовського ЧНІ», отримавши 24 червня 1996 року титул ліцензіата з Богослов’я духовності. 14 червня 2005 року здобув ступінь ліцензіата Східних церковних наук на Папському Східному Інституті в Римі, захистивши з відзнакою (summa cum laude) працю «Містичний вимір монашого життя на підставі творів преп. Теодора Студита». Ступінь Доктора богослов’я здобув 28 травня 2001 року, захистивши в Університеті ім. Кард. Стефана Вишинського (м. Варшава) докторську дисертацію на тему «Духовне життя монаха на підставі творів св. Теодора Студита» (польською мовою опублікована у 2001 році, українське видання — 2003 року).

Священиче служіння

Рукоположений на священика 17 березня 1991 року у храмі Пресвятої Трійці у м. Дрогобич. Святитель — Преосвященний владика Юліан Вороновський. Після отримання священичих свячень здійснював душпастирське служіння на Стрийщині, зокрема в м. Стрию та в селах Воля Довголуцька та Довголука.

19 серпня 1991 року вступив до Львівської Провінції Чину Найсвятійшого Ізбавителя (Редемптористи), продовжуючи свою духовну і інтелектуальну формацію вже як ієромонах. У 1991–92 році здійснював душпастирську опіку парафії Вознесіння Господнього с. Сулимів (Жовківський район, Львівська область). 19 серпня 1995 року склав вічні обіти у Львівській провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ).

Ось як владика Богдан пригадує зародження власного покликання: «Запізнався я з отцями Редемптористами на Стрийщині після виходу УГКЦ з підпілля. А поштовхом до вступу на монашу дорогу став приклад і спосіб їхнього життя, який відзначався великою простотою, убогістю і близькістю до людей, особливо — простих і знедолених. Саме це справило на мене особливе враження. Особисто в Чині захопили дві речі: ревність у проповідуванні Божого Слова й особлива харизма Редемптористів — вміння бути добрими духівниками й сповідниками. Одне й друге пов’язані між собою: проповідування Божого Слова спонукає людину до навернення, а в Таїнстві Покаяння вона реалізує це навернення, відкриваючись Божому милосердю, і в такий спосіб дозволяє Божій ласці змінити себе й освятити». Споглядаючи сучасне служіння Отців Редемптористів в Україні, вл. Богдан зауважує: «Сьогодні ми живемо в часах, коли відкритість українського суспільства до проповіді Божого Слова вимагає від усієї Церкви, а зокрема від богопосвячених осіб, ще більшої посвяти і ревності у душпастирському служінні. Я дякую Богові, що мої співбрати по монашеству — місіонери Редемптористи, — були одними з перших, хто відгукнувся на поклик Церкви служити в окупованому Криму та на Сході України, розділяючи з власним народом його долю».

Перебуваючи в монастирі св. Альфонса, виконував різноманітну душпастирську працю, зокрема при парафії св. Йосафата у Львові, був магістром новиків у Львівській Провінції ЧНІ, а також займався педагогічною та викладацькою діяльністю в Українському католицькому університеті, Львівській духовній семінарії та Інституті вищих студій ім. Блаж. Свщм. Миколая Чарнецького. Під час свого перебування у Львові входив до складу Ради Центру духовної допомоги особам з особливими потребами, був координатором душпастирської опіки ув’язнених, допомагав священикам Реабілітаційного центру «Джерело» для дітей, хворих на церебральний параліч, надавав духовну опіку жіночим згромадженням, провадив реколекції тощо.

Єпископська діяльність

21 грудня 2005 року проголошений єпископом-помічником Києво-Вишгородської архиєпархії. Архиєрейська хіротонія відбулася 15 лютого 2006 року в архикатедральному соборі Святого Юра у м. Львові. Святителями стали Блаженніший Любомир Гузар, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, високопреосвященний владика Ігор Возьняк, єпарх Львівський та преосвященний владика Юліан Вороновський, єпарх Самбірсько-Дрогобицький.

У 2006 році обраний Секретарем Синоду Єпископів УГКЦ. Переобраний на це служіння — кожного разу на новий п’ятирічний термін — Синодом Єпископів УГКЦ у 2011 та 2016 роках.

12 грудня 2009 року Блаженніший Любомир Гузар, згідно з рішенням Синоду Єпископів УГКЦ, звільнив владику Богдана Дзюраха від обов’язків єпископа-помічника Київської архиєпархії і призначив єпископом Курії Верховного Архиєпископа.

З 29 липня 2009 року до 14 вересня 2017 року виконував служіння Адміністратора Патріаршої курії УГКЦ.

За час свого дотеперішнього єпископського служіння, попри основні обов’язки, був рівно ж головою Спостережної ради будівництва Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві (2006–2009 р. р.), постійним членом Богословського відділу Патріаршої курії, головою Оргкомітету торжественного проголошення бл. свщм. Омеляна Ковча покровителем душпастирів УГКЦ, головним редактором «Вісника Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ», членом Наглядових рад Фонду сприяння радіо «Воскресіння» та «Патріаршого паломницького центру», заступником голови Робочої групи «Стратегія-2020» (2011–2015), головою Оргкомітету з підготовки та проведення Зустрічі Східних Католицьких ієрархів Європи (СНОСЕ) — 2014 року, головою Ювілейного року Божого Милосердя в УГКЦ (2015–2016) та ін.

Від 14 вересня 2018 року Декретом Отця і Глави УГКЦ, відповідно до рішення Сенату Українського Католицького Університету, призначений Сенатором УКУ.

На рівні Вселенської Церкви у 2012–2018 роках брав участь в роботі Міжнародної ради катехизації (CoInCat) при Конгрегації у справах духовенства (згодом — при Папській раді сприяння новій євангелізації) та був членом Робочої групи з опрацювання нового Катехетичного довідника Католицької Церкви при Папській раді сприяння новій євангелізації (2015–2017 роки). 10–24 жовтня 2010 року брав участь — як делегат з призначення Святішим Отцем Бенедиктом XVI — в Спеціальному зібранні Єпископів — Синоді Католицької Церкви, присвяченому темі «Католицька Церква на Близькому Сході — сопричастя і свідчення».

Серед іноземних мов володіє російською, польською, німецькою, італійською, французькою та англійською мовами.

У четвер, 18 лютого 2021 року, у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск прийняв зречення владики Петра Крика, титулярного єпископа Кастрамартійського, з уряду Апостольського екзарха для українців візантійського обряду, що проживають у Німеччині та в Скандинавії.

Водночас, повідомляється про те, що Святіший Отець призначив Апостольським екзархом для українців візантійського обряду у Німеччині та в Скандинавії владику Богдана Дзюраха, ЧНІ, титулярного єпископа Ваґадського, дотеперішнього куріального єпископа Курії Верховного Архиєпископа та Секретаря Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви.

Чин введення на престіл (інтронізація) Апостольського екзархату відбувся 18 квітня 2021 року у катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці у м. Мюнхені за участі Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава. Під час Чину інтронізації Блаженніший Святослав зазначив: «Сьогодні очі всіх наших вірних звернені на нашу Церкву в Німеччині. Через карантин тут не зібралися тисячі людей, але з вами б’ється в унісон серце нашої глобальної помісної Української Греко-Католицької Церкви, яка переживає особливу історичну хвилину. Ми здійснили інтронізацію нового правлячого архиєрея, впровадили на престол екзарха в Німеччині та країнах Скандинавії преосвященного владику Богдана Дзюраха […]. Молимося, щоб Господь Бог послав владиці Богданові Святого Духа, Духа істинного Христового служіння, щоб він, як добрий пастир, зміг звершити все те, що від нього очікує Українська Церква, наш український народ. Звертаюся з особливим проханням до всіх вас тут, у Німеччині, і тих, хто нас чує: підтримайте владику Богдана, будьте поруч із ним, не залишайте його самого. Прошу всіх священників, монахів, монахинь і мирян цього екзархату: прийміть вашого нового владику, бо він приходить не для того, щоб верховодити чи утискати. Нехай завдяки вашій молитві та співпраці цей екзархат стане великим».

У свою чергу, преосвященний владика Богдан Дзюрах подякував усім присутнім та усім, хто долучився до плекання його покликання, й представив свою візію свого майбутнього душпастирського служіння. «Я так бажаю, щоб наша Церква на теренах Екзархату була люблячою Матір’ю для всіх без винятку людей, а ми усі — щоб щораз більше зростали і відновлялися в любові […]. А нині хочу вислати вам коротке повідомлення, коротке „смс“, утворене з перших літер трьох слів, в яких бажаю вкласти моє бачення перших кроків у цьому новому періоді свого життя: отож, моє смс-повідомлення це — Слухати-Молитися-Служити», — зазначив владика Богдан Дзюрах.

5 лютого 2022 року Сенатом Українського католицького університету владика Богдан Дзюрах обраний сенатором цього навчального закладу. А 24 червня цього ж року затверджений на це служіння Декретом Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви та Великим канцлером УКУ Блаженнішим Святославом.

На Синоді Єпископів УГКЦ 2022 року, що з причини повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну відбувався у м. Перемишлі (Польща), обраний членом Постійного Синоду УГКЦ.

28 жовтня 2022 року владику Богдана обрано президентом Комісії душпастирської соціальної опіки при ССEE терміном на три роки.