Катедральний храм Покрову Пресвятої Богородиці і св. апостола Андрeя Первозванного м. Мюнхен

Друга світова війна спричинила нову хвилю міграції українців і значні зміни в соціального-культурній площині нашого народу на землях Німеччини. З метою забезпечення їхньої духовної опіки, 17 квітня 1957 року папа Іван XХІІI створює Апостольський Екзархат для українців візантійського обряду, який у 1984 поширюється і на країни Скандинавії.

Після створення Екзархату, греко-католики довго не мали власної церкви, зазвичай послуговуючись іншими храмами Мюнхена для проведення богослужінь.

Будівництво храму розпочалося у листопаді 1974 року, кошти на який збиралися ще з 1950-х років. Поруч із храмом була також збудована і парафіяльна домівка. Ділянку під будову подарував Екзархатові мюнхенський Архиєпископський Ординаріят. 2.6 мільйони марок на будову храму і домівки пожертвували німецькі церковні і державні установи, а більше 1 мільйона додали українці. Будівництву собору слід багато в чому завдячувати німецьким громадянам, владі та релігійним структурам. Автор однієї зі статей у католицькому журналі звертався до німецьких громадян, кажучи «нашим завданням» є допомогти українцям зберегти «частку батьківщини» у Мюнхені.

16 жовтня 1975 року представник будівельної комісії мюнхенського Архієпископського Ординаріяту привітав Владику Платона як господаря нових будівель.

У день посвячення катедрального храму 17 жовтня 1976 року у будівничий камінь були покладені також пам’ятні грамоти українською і німецькою мовами. Те, що кафедральний храм Екзархії має своїм храмовим празником саме свято Покрову не є випадковим. Блаженний Петро Вергун у часи війни, а саме у 1943 році, присвятив усі парафії, що він освячував, саме Пресвятій Богородиці через особливу пошану до неї. На урочистій Літургії були присутніми понад 800 вірних з усіх осередків Німеччини, а також Австрії, Франції і Бельгії. Поважний гість у особі німецького єпископа Ернста Тевеса зазначив у цей день, що «Мюнхен став багатшим».

Архітектором храму був Ервін Шляйх (Erwin Schleich), який став відомим завдяки повоєнним реконструкціям Мюнхену. Собор збудований у стилі конструктивізму.

Настінні розписи катедрального собору виконав видатний маляр і поет Святослав Гординський. Рятуючись від сталінських репресій під час війни, С. Гординський емігрує до Мюнхена, де у 1947 році засновує Спілку праці українських образотворчих митців, а пізніше мігрує до Америки. Окрім розпису храму Покрови Пресвятої Богородиці і св. Апостола Андрeя Первозванного, художник працював над катедральними соборами у Римі, Мельбурні і Вінніпезі.

Роспис храму розпочався 1980 року. За допомогою іконостасу, символічних вітражів-вікон та образів на стінах Гординський мав на меті створити храм як єдине мистецьке ціле. Разом із Владикою Корниляком вони погодились, що головні образи у святилищі будуть релігійного характеру, а задні стіни, присвячені історії Церкви в Україні, матимуть історичні наративи. Центральною роботою храму став образ Матері Божої, відомої також як «Оранта» (від лат. orans — «той, що молиться»). Автором цієї мозаїки Богородиці став італієць Уґо Маццеї, який упобіднив це зображення до образу Богородиці у соборі Святої Софії у Києві. Цей та інші проєкти митець розпочав малювати роком раніше у своїй майстерні у Нью-Йорку. Слід додати, що всі образи у соборі мальовані на полотні, а не на стінах храму. Така техніка була застосована з метою захисту від виникнення можливих тріщин та легкістю чистки робіт.