«Батько боровся і вмирав за Україну, а син страждав і жив для України», — владика Богдан про Юрія Шухевича

Єпископ вказав на духовну єдність між батьком і сином та любов до Батьківщина, якою вони обоє горіли у своєму житті. «В його долі, його діяннях, його словах, в його житті продовжував свою справу його батько. Вони одне одного дуже добре знали, могли порозумітися без слів. В той час, коли Юрко вперше втік з дитячого будинку, в Донецьку зустрів його батько і відчитав в його очах плани молодого Юрія — плани піти в підпілля, щоб боротися за Україну. І тоді сказав до нього батько: „Юрку, ми мусимо триматися. Чи ти хочеш піти в підпілля? Знаєш, що якщо такі як ти підуть, то вони загинуть. Ти розумієш, ми приречені, ми загинемо. Але як такі як ти підуть, то пройде 10–15 років і хто буде той народ піднімати? Ти розумієш?“. І Юрко зрозумів, і відклав питання свого переходу в підпілля на невизначений час. Мусів чекати не 10–15 років, а трохи більше», — оповідав владика Богдан.

«Він в собі, в своєму тілі ніс рани і долю рідного народу. Так як багато інших славних мужів України XX століття», — сказав архиєрей і звернув увагу присутніх на постать товариша Юрія Шухевича: «От, хоча б, Блаженніший Любомир. Два великі сини українського народу, які мали свої страждання, свої болі і навіть свої тілесні немочі, бо не могли наостанок свого життя бачити своїм фізичним зором, але мали здатність бути візіонерами — бачити майбутнє рідного народу і провадити той народ дорогами правди, дорогами гідності та свободи», — зауважив проповідник.

Потім владика Богдан поділився особистими враженнями від мудрості видатних українців Юрія і Блаженнішого Любомира. «На Юрія впав хрест ще тоді коли він був 11-ти річним хлопчиком. Він відчув на собі тягар, але також відповідальність, яка записана в його роді Шухевича. І ось, коли він стільки пережив, коли він стільки зазнав страждань і терпінь — 31 рік комуністичної неволі в тюрмах і п’ять років на засланнях, він згадує як мама каже: «Юрку, за кого ти так страждаєш?». Я розумів, каже Юрій, що мама мала на увазі, але я ніколи не нарікав на батьків вибір. Бо я розумів, що батько у тяжкий період історії свого народу взяв на себе велику відповідальність. Юрій розділяє відповідальність, яку передав йому у спадок батько, за свій народ», — ділиться своїми враженнями єпископ і наводить ще один епізод з зустрічі вище названих товаришів, коли вони роздумували про суд і пекло. «Блаженніший Любомир каже по богословськи, але також по людськи, що для нього це незбагненна таємниця, як Бог, люблячий батько, може годитися з тим, що його діти будуть страждати навіки в пеклі. Позбавлені Його близькості, його любові, його благодаті через свій власний хибний вибір. Каже, що тяжко це зрозуміти, але тільки в послусі віри він приймає цю науку Церкви, як заклик бути вірним Богові. А відтак, Юрій говорить дуже лаконічно: „Пекло для мене — це радянський союз. Ті, що пропонували рай на землі, насправді приготували людям пекло“.

Продовжуючи своє слово про видатного українця, владика Богдан підкреслив, що «батько боровся і вмирав за Україну, а Юрій страждав і жив для України. І від нього віяло великою мудрістю, спокоєм і впевненістю в перемозі. Цю перемогу він наближав своїм стражданням, своїм словом, своєю молитвою».

Також єпископ наголосив на тому, що покійний відійшов до Господа примирений, благословенний Святими Таїнствами. «Він не закінчив свого життя, він його довершив. Він — герой України», сказав проповідник.

А далі владика Богдан провів аналогію між текстом апостола та постаттю п. Юрія Шухевича, кажучи, що сьогодні вся Україна хвалиться ним, і дякує Богові за дар його життя, за його витривалість у вірі, за велику любов до рідного народу, до Батьківщини. «Ми впевнені у Бозі, що ти, будучи достойним Божого Царства, ввійшов у нього. І просимо тебе молись за нами, чувай над нами усіма, щоб ми, як вірні діти України, як сини і дочки української Церкви, сповнили теж нашу місію у цьому світі. Щоб ми любили Бога понад усе у світі, щоб любили ближнього, як себе самого, щоб любили рідну землю і Батьківщину так, як люблять справжні дочки і сини — Герої України, так як ти це робив в своєму житті аж до останнього подиху», — сказав на завершення архиєрей.

А відтак, після Літургії усі, хто прийшли засвідчити свою шану новопереставленому Юрію Шухевичу, помолились Панахиду.