Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#ДорогоюНадії: 6. Праведний Йосиф: надія, яка долає біль і зраду
24 жовтня 2025
Апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах у своєму черговому духовному роздумі зі серії «Дорогою Надії» звернув увагу на постать старозавітного Йосифа як приклад людини, яка вміє перетворювати страждання на джерело надії. У посланні архиєрей наголосив, що навіть посеред зради, болю й несправедливості Бог залишається поруч зі Своїми дітьми, провадячи їх до спасіння. Владика закликав вірних наслідувати довіру Йосифа та вчитися «перетворювати біль на любов», як це робили учасники католицької спільноти Фоколярів у часи Другої світової війни.
Історія старозавітного Йосифа належить до тих, які не залишають байдужими нікого — як через свою драматургію, так і через неочікуване завершення. Улюблений батьком, але через заздрість зненавиджений власними братами, зраджений ними й проданий ізмаїльтянам (Бут. 37), згодом — несправедливо оскаржений та ув’язнений у Єгипті на тривалий час, він, попри все, залишається непохитним у своїй довірі до Бога (Бут. 39).
І Бог починає виявляти Свій таємний задум щодо Йосифа: звільнений із в’язниці, він стає другою особою в Єгипті та, завдяки своїй мудрості й відкритості до Бога, стає знаряддям порятунку не лише єгипетського народу, але й своєї власної родини — зокрема братів, які завдали йому стільки лиха.
Праведний Йосиф, хоч зазнав багато кривди, несправедливості та страждань, не дозволив, щоби його серце отруїли ненависть, помста чи озлоблення. Завдяки моральній стійкості й довірі до Всевишнього, він зробив місце у своєму серці й житті для Бога. Недаремно біблійний автор кілька разів у контексті його випробувань і бід зауважує: «Господь був з ним» (пор. Бут. 39, 3.21.23).
Саме Господь вивів Йосифа з темряви в’язниці й дав йому силу перемогти зло, якого він зазнав, і перемінити його на джерело надії та нового початку.
Просвітлений Божою мудрістю і скріплений Його благодаттю, праведний Йосиф промовляє до своїх засоромлених і розкаяних братів слова, які зворушують до глибини душі: «Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком. Отож не ви мене сюди послали, а Бог» (Бут. 45, 7–8).
Історія праведного Йосифа, як і християнський досвід упродовж віків, ясно свідчить: Бог може перетворити навіть найбільш огидні злочини на джерело спасіння й надії, а утиски та випробування стають нагодою для Божих людей виявити глибину своєї віри та силу Його любові, якою сповнені їхні серця.
Саме так діяли учасники італійської католицької спільноти Фоколярів, які посеред лихоліть Другої світової війни вирішили не дати себе паралізувати страхові, а почали допомагати іншим, керуючись принципом: «Trasformare il dolore in amore» — «Перетворити біль на любов».
У світлі досвіду старозавітних і новозавітних праведників, а також численних сучасників, просімо про ласку беззастережної довіри Богові — навіть у найбільш драматичних обставинах нашого життя, — щоби стати для інших знаком і знаряддям надії та спасіння.
Молитва
Боже надії й життя, навіть коли нас зраджують чи покидають люди, Ти залишаєшся з намиі у Своєму провидінні долаєш людську злобу, перемінюючи наш біль у джерело Твоєї благодаті й надії. Допоможи нам розпізнати Твою присутністьособливо у важкі моменти нашого життя. Богородице, скорботна Мати, Ти пережила біль самотності й покинутості під хрестом, але продовжувала вірити, що Бог переможе смерть. Наділи нас Своїм поглядом, щоб ми бачили надію там, де, здається, є лише біль, самотність, зрада і страждання.
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
