Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#ДорогоюНадії: 8. Пустеля — школа довіри і надії
26 жовтня 2025
Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців у Німеччині та Скандинавії, представив восьмий духовний роздум із серії «Дорогою Надії», у якому роздумує над визволенням ізраїльського народу з єгипетської неволі. На прикладі історії Мойсея архиєрей показує, що Божа обітниця — нездоланна сила, яка веде народ від рабства до свободи, навіть попри людські страхи, сумніви й спокусу повернутися до «зони комфорту» неволі. У цьому роздумі владика запрошує вірних побачити у пустелі не місце випробування, а простір духовного оновлення, де людина навчається довіряти Богові, слухати Його голос і живитися надією, яка народжується зі зустрічі з Христом.
Історія Мойсея та його роль у визволенні вибраного народу з єгипетської неволі ілюструють нездоланну силу Божої обітниці, яка виводить народ з неволі до свободи. Спонтанно спадають на думку відомі слова Віктора Гюґо: «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав».
Настала повнота часу для визволення Божого народу, і вже ніхто й ніщо не могли зупинити хід подій: ані страхи народу, ані протидія фараонових чаклунів-пропагандистів, ані закам’яніле серце фараона.
Проте, як знаємо з історії спасіння, народ у своїй загальній масі ще був далеко не очищений від рабського духу та споживацької ментальності. Як часто цей народ нарікав і шемрав! Як часто був готовий проміняти дар свободи на м’ясну юшку та часник до смаку в єгипетській неволі (ми знаємо це сумнозвісне: «ковбаса за рубель двадцять і найкращий пломбір» з радянських часів)!
Таким чином, пустеля стала для старозавітного Божого народу не лише місцем переходу, а передусім — простором внутрішнього переображення й формування нового духу, заснованого на довірі до Бога та вірності Його законові. Серцем цього процесу виховання стала зустріч з Богом біля підніжжя гори Синай, де народ отримав Десять Божих заповідей — слово життя, спасіння і надії.
А серед усіх знаків Божої сили найбільш пророчим став мідяний змій, погляд на якого рятував народ від смертоносних укусів гадюк у пустелі (пор. Чис. 21, 4–9) — прообраз остаточного спасіння всіх людей через пасхальне таїнство Воплоченого Сина Божого: «Тож як Мойсей підняв змія в пустелі, так має бути піднесений Син Чоловічий, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав життя вічне» (Йо. 3, 14–15).
Щоб навчитися довіри до Бога, нам теж час від часу слід вирушати в «пустелю» — шукати самотності й тиші, щоб вслухатися в Боже слово та спілкуватися з Богом віч-на-віч. Вдивляючись пильно в Ісуса, будемо навчатися щоразу більшої довіри до Бога та оновлювати у своєму серці благодать Святого Духа й надію.
Молитва
Господи, вірний і люблячий Супутнику в дорозі, серед пустелі життя Ти тихо промовляєш до мого серця, відновлюєш мою надію й відвагу. Веди мене крізь усі випробування до мети, яку Ти визначив для мене! Маріє, Мати ніжної любові, будь провідною зіркою на всіх дорогах нашого життя. Амінь.
