Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Ікона руками дитини
14 жовтня 2024
13 жовтня 2024 року для дітей Парафіяльної катехитичної школи блаженної Йосафати, що діє при катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці м. Мюнхен провели майстер-клас з малювання «народної ікони» на склі.
Довідка:
Одні з перших українських ікон на склі малювали з друкованої репродукції Богородиці Одигітрії «Лежайської», літографії якої продавали на міських чи сільських ярмарках. Популярними також були образи-дереворити, гравюри, які виготовляли в друкарнях Києво-Печерської та Почаївської лавр, а також – у Львівському Успенському Ставропігійському братстві. Купивши одну репродукцію, образник обирав скло необхідного розміру, підкладав під нього зображення та чорнилом (кіндрусом) копіював рисунок та притінення. Таким чином можна було створити десятки ікон з однієї репродукції. Цікаво зауважити, що ікона Богородиці Лежайської вирізняється з-поміж інших рясно уквітчаним мафорієм (верхнім плащем-накидкою). Коли народні майстри намагалися відтворити цю оздобу, то квіти у їхньому виконанні виходили більшими за розмір оригіналу, пізніше – маляри почали прикрашати одяг цілком на свій лад, який, втім, був незмінно рослинного орнаменту. Звідси і характерні, навіть типові для українських ікон на склі, квіти та яскрава рослинність.
Першим, хто з мистецтвознавців в Україні звернув увагу на цей вид народного мистецтва, був відомий львівський науковець та колекціонер Іларіон Свєнціцький. Саме за його ініціативи «червоні» та «білі образи» були вперше експоновані у 1939 році на львівській Виставці галицького примітивного мистецтва ХVІІ-ХVІІІ століть. Справу батька продовжила мистецтвознавиця, дослідниця українського іконопису Віра Свєнціцька. У каталозі до однієї з виставок «образів» вона зауважила, що «в малярстві на склі поєднуються традиції та зовнішні впливи, але це переплавляється в органічну цілість, відмінну від продукції з інших осередків».
Сьогодні найстарший збережений український образ на склі знаходиться в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в Коломиї. Це так званий триптих, де на одному полотні зображені св. Миколай, Розп’яття та Богородиця. Експонат датований 1851 роком. Дослідники простежують в манері виконання цієї ікони впливи словацької школи ікони на склі, якій характерні тонкі лінії. Згодом цей тип компонування образу на склі набув популярності.
Джерело: risu.ua
