Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Коментар на Євангеліє 17-ої неділі після П’ятидесятниці
24 вересня 2023
Перед читанням цього коментаря, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє й Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
Недільний Апостол і євангельський уривок:
2 Кор. 6,16–7,1
Браття! 16 Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: «Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом. 17 Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться, — каже Господь. Нечистого не дотикайтесь, і я вас прийму. 18 Я буду вам Отцем, ви ж будете мені синами та дочками — каже Господь Вседержитель». 1 Маючи ж такі обітниці, о любі, очистьмо себе від усякої скверни тіла і духа, довершуючи наше освячення в Божому острасі.
Мт. 15,21–28
Сказав Господь притчу оцю: 21 Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську. 22 Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.» 23 Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: «Відпусти її, бо вона кричить за нами». 24 А він у відповідь промовив: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.» 25 Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: «Господи, допоможи мені!» 26 Він відповів їй: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.» 27 А вона каже: «Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.» 28 Тоді відповів їй Ісус: «О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш». І видужала її дочка від тієї години.
Мікроконтекст: В уривку про оздоровлення біснуватої дочки ханаанянки йдеться на перший погляд про національні або культурні різниці між євреями та поганами. Сам Ісус Христос наголошує навіть, що Він «посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля» (Мт. 15,24), які через це мають привілейований доступ до спасіння. Однак перед тим Господь пояснює, що Він має на увазі не зовнішньо-ритуальну нечистоту, а радше внутрішньо-моральну проблему (див. Мт. 15,1–20). Ця «нечистота» — це гріх, який міститься в серці людини (див. Мт. 15,18–20). На цьому місці варто зауважити, що у випадку біснуватости нечистуй дух лише доти поневолює тіло людини, доки вона не навернеться, через що наступає її зцілення.
Подібно й апостолові Павлові не йдеться про ритуальні різниці, коли наводить старозавітню цитату: «Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться. Нечистого не дотикайтесь» (2 Кор. 6,17; див. Іс. 52,11). Бо й тут «нечистота» означає найперше гріх ідолопоклонства (див. 2 Кор. 16,16).
Макроконтекст: Коли поглянути на дві наступні цитати зі Старого Завіту, можемо у великому скороченні побачити Божий план спасіння. Пророчі слова: «Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом» (2 Кор. 16,16), це частина Божої обітниці, даної патріархові Авраамові (див. Бут. 17,8). Натомість слова: «Я буду вам Отцем, ви ж будете мені синами та дочками» (2 Кор. 6,18) дуже нагадують пророцтво про сина царя Давида: «Я буду його батьком, а він буде мені сином» (2 Сам. 7,14). Оскільки ці два пророцтва повністю здійснилися в особі Ісуса Христа, який як людина був прямим нащадком юдських царів, Євангелія називає Його «сином Давида, сином Авраама» (див. Мт. 1,1). Те саме бачимо й у жінки ханаанянки з нинішнього уривку, яка благала Його: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида!» (Мт. 15,22). Вона бо вірила непохитно, що через Нього, навіть не будучи єврейкою, отримає потрібну ласку (див. Мт. 15,27). Та її надія не була даремною «і видужала її дочка від тієї години» (Мт. 15,28).
Керигма: Також і ми, як віруючі, маємо доступ до Бога та вільний вступ у Його святу Церкву, бо «тільки віруючі — правдиві сини Авраама» (Гал. 3,7). Це можливе завдяки святій тайні Хрещення, яка виганяє «всякого лукавого і нечистого духа, що скрився і гніздиться в серці» ще неохрещеної людини, та одночасно вчиняє її «словесним овечам святого стада Христа» (молитва з чину Оглашення перед Хрещенням). Тож нехай кожен з нас нагадує собі часто про власні хресні обіти, нехай приступає достойно до святої Сповіди й Причастя та молиться Богу: «щоб поживши згідно з Твоїми заповідями і зберігши печать непорушну і захоронивши ризу неосквернену, одержав блаженство святих у царстві Твоїм. Амінь.»
о. д-р Мирослав Йосиф Лопух
