Коментар на Євангеліє четвертої неділі після Воскресіння

Діяння Апостолів 9,32–42:

32. У той час Петро, обходячи всі місця, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. 33. Там він найшов одного чоловіка, на ім’я Еней, що лежав на ліжку вісім років, він був розслаблений. 34. Петро сказав до нього: — Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко! 35. І вмить той підвівся. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, й навернулися до Господа. 36. Була ж у Яффі одна учениця, на ім’я Тавита, що значить у перекладі Дорка, абож Сарна. Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. 37. І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці. 38. А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: — Прийди до нас якомога скорше. 39. Петро встав і пішов з ними. І як прийшов, вони його повели у горницю, де всі вдови оточили його, плачучи й показуючи йому одежу, плащі, які робила для них Дорка, бувши з ними. 40. Велівши всім вийти з хати, Петро впав на коліна й почав молитися і, обернувшись до тіла, мовив: Тавито, встань! І та відкрила очі, і, побачивши Петра, сіла. 41. Він подав їй руку й підвів її, і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою. 42. Довідалась про це вся Яффа, і багато увірувало в Господа.

Євангеліє від Івана 5,1–15:

1. В той час Ісус прибув до Єрусалиму. 2. А є в Єрусалимі Овеча купіль, що зветься по-єврейськи Витесда й має п’ять притворів. 3. У них лежала сила недужих, сліпих, кривих і сухих, які чекали, коли зворушиться вода: 4. бо ангел Господній сходив час від часу в купіль і зворушував воду, і хто перший по зворушенні води спускався у купіль, видужував, хоч би яка була його недуга. 5. Був там один чоловік, що нездужав тридцять вісім років. 6. Побачив Ісус, що він лежить, і довідавшися, що він вже дуже довго нездужає, каже до нього: Бажаєш видужати? 7. Відповідає йому недужий: Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль, коли зворушиться вода, бо коли я туди приходжу, інший передо мною сходить. 8. Ісус мовить до нього: Устань, візьми ложе твоє й ходи! 9. І відразу видужав той чоловік і взяв своє ложе, й почав ходити.10. А був то день суботній. Юдеї кажуть тому, що видужав: Таж то субота. Не личить тобі носити ложе. 11. Той їм відповів: Той, хто мене оздоровив, сказав мені: візьми твоє ложе й ходи. 12. Спитали його: Хто той, що сказав тобі: візьми й ходи? 13. Але той, що видужав, не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. 14. Потім Ісус найшов його у храмі й мовив до нього: Оце ти видужав, не гріши ж більше, щоб що гірше тобі не сталось. 15. Чоловік пішов і оповів юдеям, що то Ісус оздоровив його.

Від сьогоднішньої неділі Розслабленого ми не чутимемо про події з життя спільноти після воскресіння Христа. У церковній традиції від сьогодні у недільних читаннях є вибрано уривки про події з життя Ісуса Христа ще перед Його страстями і воскресінням, однак причина такого вибору не у тому, що воскресних сцен небагато у Новому Завіті. Екзегетичне і біблійно-богословське обгрунтування лежить в основі такого порядку, адже сьогоднішній і наступні недільні уривки благовістя Христа отримують свою повноту розуміння у світлі благодаті Христового воскресіння.

Уривок сьогоднішнього Євангелія закликає нас стати свідками подій при одній із брам старого міста в Єрусалимі. Вже у безпосередній близькості до храму Всевишнього було виведено на поверхню води, призначені для омивання жертовних тварин. Щира пожертва частки праці своїх рук, яка жертвувалася Творцю, його служителям та убогим знаходила фізичне очищення у цих купелях. Однак фактичним завданням жертви було принести також духовне очищення — змінити егоїстичну свідомість гріховного людства, котре ціллю своєї праці на землі, чи то у сільському господарстві, ремісництві, торгівлі, військовій справі, дуже швидко ставить виключно матеріальний достаток, надприбуток, успіх без огляду на ближнього з його гідністю, потребами, радістю чи горем.

Особливість цього місця омивання наголосив сам Всевишній, оскільки тут відбувалися надзвичайні зцілення. З перспективи сучасності можемо подумати, що йдеться про якісь легендарні перебільшення, однак фактом є те, що дане місце пов’язувалося із зціленнями не лише в юдаїзмі, а й в часі завоювання і переходу під повний контроль столиці римлянам після 70-го р. н. е. З того часу маємо докази існування на тому ж місці храму бога лікувальної справи Асклепіоса із численними мотивами на знак отриманих зцілень. Сама назва «Витесда» походить від «бет хесед» — «дім милості». При тому важливо зрозуміти, що «хесед»/»милість» походить від поняття «спільність, спільнотність». Отже, у біблійному розумінні милість Бога не була якоюсь езотеричною дійсністю, котра подавалася комусь особисто, а була націлена на всю людську спільноту, перемінюючи у ній все те, що суперечить егоїстичному поділу.

Натомість, середовище тогочасної Витесди і її натовпу — цілковита протилежність: немилосердність, егоїстичне змагання за своєю порцією благодаті. А відтак 38 років паралічу поряд лежачого чоловіка, мало б перетворити його на дистрофічного і цілком немічного, котрий став давно самотній і нікому непотрібний. Навряд чи хтось з навколо присутніх довше терпів. Господь Ісус, виправляючи нашу роздроблену людську дійсність, приносить зцілення саме тому, котрому не знайшлося вже достатнього людського милосердя. Відтак у світлому Воскресінні Христос кличе нас усіх до таких же діл перемоги над своїм егоїзмом, відновленням цілісності людських стосунків. Роблячи діла добра та милосердя, можемо мати певну надію на сильну Господню руку у часі і наших бід.

о. д-р Петро Терлецький, адміністратор душпастирств у м. Ґьотінґен та Брауншвайґ

Дивіться також

31 березня «Ми потребуємо Бога — єдиного помічника у всіх наших труднощах та проблемах», — владика Богдан у Бальдгамі 31 березня Коментар на Євангеліє четвертої неділі Великого посту 24 березня «Хрест є знаком безумовної і вірної Божої любові», — владика Богдан у Хрестопоклонну неділю