Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Коментар на Євангеліє Томиної неділі
23 квітня 2023
Діяння Апостолів 5,12–20:
12. В тих днях руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони були однодушно у притворі Соломона, 13. і ніхто інший не насмілювався до них приставати, але народ хвалив їх вельми. 14. Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила чоловіків і жінок; 15. так що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ішов Петро, бодай тінь його на кого з них упала. 16. Сила людей збиралась і з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, яких мучили нечисті духи, і вони всі видужували. 17. Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, — була то група садукеїв, — і повні заздрощів, 18. наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в’язниці. 19. Але вночі ангел Господень відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, мовив: 20. Ідіть, станьте в храмі і говоріть до народу всі слова життя цього.
Євангеліє від Івана 20,19–30:
19. Коли настав вечір, того самого дня, першого в тижні, і двері були замкнені там, де були учні, зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам! 20. Сказавши це, показав їм руки й бік. І зраділи учні, побачивши Господа. 21. І знову Ісус їм каже: Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас. 22. Сказавши це, дихнув на них і каже їм: Прийміть Духа Святого. 23. Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж задержите — задержаться. 24. Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвище Близнюк, не був з ними, коли прийшов Ісус. 25. Інші учні йому сказали: Ми бачили Господа. Він відповів: Як не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця у місце, де були цвяхи, і коли руки моєї не вкладу в його бік, не повірю! 26. По вісьмох днях учні його знову були в домі, і Тома був з ними. Увіходить Ісус — а двері були замкнені — і стає посередині й каже: Мир вам! 27. Потім каже до Томи: Вложи сюди твій палець і глянь на мої руки. І простягни твою руку і вклади її у бік мій. І не будь невіруючий, але віруючий! 28. Тома відповів і сказав до нього: Господь мій і Бог мій! 29. Каже йому Ісус: Тому що ти бачив мене, віруєш. Щасливі ті, які не бачили й увірували! 30. Багато ще й інших чудес сотворив Ісус на очу своїх учнів, що їх не записано в цій книзі. 31. А ці записано, щоб ви увірували, що Ісус — Христос, Син Божий, та увірувавши, щоб мали життя в його ім’я.
Наскільки по-іншому ми цьогоріч переживаємо свято Христового воскресіння, щоденно переживаючи смерті наших побратимів і посестер! Відчуваючи особисто біль втрат, дивлячись на розпач родичів і близьких, стаємо буквально близькими до досвіду очевидців з апостольської спільноти, що стали свідками арешту, страти і смерті Христа. Після величних зцілень, приборкання стихій природи, повернення до життя померлих, радісного входу у столицю, всі очікували не трауру, а ще більшої радості від поставлення Ісуса царем, віднови незалежності Юдеї від римлян, встановлення Царства Бога на землі. Натомість прийшов хрест і страшна смерть Ісуса. Беручи по-людськи, вона мала вбити всяку віру, розігнати послідовників Ісуса по своїх домах, загнати їх у найглибшу депресію, зробивши з них посміховище для своїх земляків.
Перші описи спільноти апостолів справді нагадують такий сценарій. «Замкнуті двері зі страху перед юдеями» — в цих словах євангелиста і апостола Івана міститься особисте свідчення про тогочасний страх за власне життя і здоров’я. Доволі відомі стали апостоли у столиці Єрусалимі, впізнавані за своєю зовнішністю та їх своєрідною галилейською вимовою. Відтак деякі з них повернулися на Батьківщину в Галилею, зайнялися звичним для них раніше заняттям — ловитвою риби.
Лише свідчення Воскреслого Христа преображає людський розпач, збираючи у єдину спільноту віри та наслідування у проповіді Євангелія. Книга Діянь Апостолів неодноразово наголошує на новій дійсності учнів, котра проявилася в «однодушності» у молитві, творенні Євхаристії, взаємної матеріальної допомоги у спільноті Воскреслого Христа. Ця нова єдність послідовників Христа, основана на вірі у Воскресіння, стала джерелом ласки, котра перемагала навіть фізичні і духовні недуги.
Сьогоднішня Томина неділя відображає цей перехід від розпачу і безнадії Томи до віри у непереможність Бога навіть перед лицем влади смерті у цьому світі. Сьогодні і ми всі взиваємо з апостолом: «Господь мій і Бог мій», — хто проти нас, коли з нами Бог!
о. д-р Петро Терлецький, адміністратор душпастирств м. Ґьотінґен та Брауншвайґ
