Коментар на Євангеліє VII неділі після П'ятидесятниці

Недільний Апостол і євангельський уривок:

Рим. 15,1–7

Браття, 1 ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати. 2 Кожний із нас нехай намагається догодити ближньому: на добро, для збудування. 3 Бо й Христос не собі догоджав, а як написано: «Зневаги тих, що тебе зневажають, упали на мене.» 4 Все бо, що було написане давніше, написане нам на науку, щоб ми мали надію через терпеливість й утіху, про які нас Письмо навчає. 5 Бог же терпеливости й утіхи, за прикладом Христа Ісуса, нехай дасть вам, щоб ви між собою однаково думали за Христом Ісусом; 6 щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. 7 Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу. 

Мт. 9,27–35

27 У той час, як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!” 28 І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” – кажуть йому ті. 29 Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” 30 І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.” 31 Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. 32 А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. 33 Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!” 34 Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!” 35 Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.

Контекст: У своєму посланні апостол Павло просить християн у Римі зберігати єдність (див. Рим. 15,2), мати взаємне розуміння (див. Рим. 15,7) і не осуджувати інших (див. Рим. 14,4). Причиною для цього є факт, що деяки члени римської громади в певні дні утримувалися від споживання м'яса і вина (див. Рим 14,2.5.21), а інші – ні, що вело до непорозумінь і звинувачень. Тому святий Павло заохочує їх до взаємної любови, пропонуючи їм як зразок самого Господа Ісуса. Він бо, з огляду любов до Бога й до людей, не тільки творив добро, але ще й витерпів несправедливо зневаги (див. Рим. 15,3). Якраз така любов має надихати кожного християнина, бо вона є «виконанням закону» (див. Рим 13,10). Конкретні прояви цієї любові бачимо в Євангелії, коли Ісус зціляє двох сліпців (див. Мт. 9,27–30) і одного німого, що був біснуватий (див. Мт. 9,32–33). У творенні добра Його не зупиняє навіть те, що фарисеї перекручують зміст Його діл, кажучи, що «Він виганяє бісів князем бісівським!» (див. Мт. 9,34). Навпаки, Він надалі «обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу. Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними» (див. Мт. 9,35–36).

Керигма: Але оскільки Ісус – Богочоловік, Він насправді терпів і потребував підтримки як кожна людина. Особливо, коли еліта юдейського народу відкидала Його післанництво, коли деякі учні залишили Його та коли ті, що отримали від Нього стільки добродійств, закричали до Пилата: «Розіпни Його!» У всіх тих важких моментах біля Ісуса була Його Непорочна Мати, надолужуючи любов'ю свого Непорочного Серця за всі зневаги, охололість та гріхи, які так болюче ранили Його Серце. Вона була при Ньому також у хвилині найбільшого опущення на хресті. Власне там, Він віддав нам її як Матір. Від тоді вона неустанно підтримує нас, коли й ми досвідчуємо страждань, йдучи слідами її Сина. Тож прославляючи Його довготерпеливість і милосердя, молімося до неї, любімо і величаймо її нині й у всі дні життя нашого. Амінь.

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух

Дивіться також

31 березня «Ми потребуємо Бога — єдиного помічника у всіх наших труднощах та проблемах», — владика Богдан у Бальдгамі 31 березня Коментар на Євангеліє четвертої неділі Великого посту 24 березня «Хрест є знаком безумовної і вірної Божої любові», — владика Богдан у Хрестопоклонну неділю