Коментар на Євангеліє XXVI неділі після П’ятидесятниці

Еф. 229 зач.; 5,9–19

Браття, поводьтеся ж як діти світла. Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте, бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. Тому говорить: “Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!” Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, - не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі. Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа.

Лк. 66 зач.; 12,16–21

Сказав Господь притчу оцю: В одного багача земля вродила гарно. І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій! І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися! А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.

Мікроконтекст: Основна наука, яка пливе з притчі про багача, міститься у короткому картанні наприкінці: «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?» (Лк. 12,20). Тут у грецькому тексті названо нещасного персонажа «афрон». Це саме слово вживає святий Апостол Павло в своєму посланні до Ефесян: «Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, - не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі. Тому не будьте необачні (гр. афронес), а збагніть, що є Господня воля» (Еф. 5,15–17). Найбільш дивує мабуть факт, чому Бог так різько оцінює багача, який, здавалося, є зразком передбачливости.

Щоб зрозуміти намір святого євангелиста Луки, треба подивитись на тематику, яка передує і яка слідує нашій притчі. І так, з початку Ісус Христос перестерігає своїх учнів, щоб вони не боялись майбутніх мучителів, а лише одного Бога (Лк. 12,4–12), а в кінці Він навчає, щоб вони занадто не клопоталися про матеріальне забезпечення свого майбутьнього (Лк. 12,22–34). В обидвох цих уривках Господь вживає майже ці самі слова, кажучи найперше: «Не бійтесь» (стих 4) – «ви вартісніші за багатьох горобців» (стих 7) – «не клопочіться» (стих 11), а потім: «не журіться» (стих 22) – «більше варті ви від птахів» (стих 24) – «не бійсь» (стих 32). Оскільки названі вислови в другій частині науки мають зворотний порядок, тут присутній дуже вишуканий засіб античної стилістики, тзв. «хіазма». Ця деталь виявляє святого Луку як справжнього митця-письменника, який використовує свій художній талант, щоб звернути нашу увагу на основне: не турбуватися надмірно про майбутнє. Але оскільки людська логіка, якою керується багач, наказує якраз щось протилежне, у нас може виникати ціла низка питань: Чим обґрунтована така впевненість щодо майбутнього, яку нам пропонує Євангеліє? І взагалі, що або хто здатний забезпечити нам успіх? А може багач, який покладався на свою далекоглядність, все ж таки вчинив розсудливо? Чому отже звинувачено його в безумстві?

Макроконтекст: З допомогою у цих питаннях приходить нам саме Святе Письмо, яке ось так описує Боже благословення: «Ви не то що зможете прохарчуватися попередньолітніми врожаями, ба навіть виноситимете старе перед новим урожаєм» (Лев. 26,10). З цього випливає, що багач, який у буквальний спосіб досвідчив на собі Божої милости, навіть цього не помітив – що вже казати про належну подяку. Окрім цього він мав би теж зрозуміти, що якщо Бог обдарував його благами тепер, то не лишить його без допомоги і далі. Ба, більше, тверезо оцінюючи загрози і небезпекі, які несе життя, він мав би чимдуж прибігти до Бога, як до свого єдиного захисту та гаранта спасіння. Операючись тільки на себе, тобто живучи практично без Бога, багач виявився просто безумним, бо лише «безумний (гр. афрон) каже в своїм серці: “Немає Бога!”» (Пс. 14(13),1 і 53(52),2).

Керигма: Проблема багача полягає не тільки в тому, що він не помічає у своєму житті діяння Бога і не звертається до Нього за допомогою, але теж у незнанні: «Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій!» (Лк. 12,17). До певної міри його питання є зрозумілим, бо немає нічого певного тут «на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають» (Мт. 6,19). Навіть духовні блага – наші добрі діла – дуже часто зменшують свою надприродню вартість, наприклад через наш недосконалий намір, егоїзм, тощо. У цій ситуації святий Людовік Марія Ґріньйон де Монфор (1673–1716) пропонує нам віддати себе й все наше майно, матеріальне і духовне, у руки Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії. Вона немовби духовна «комора» збереже нам «запаси» для вічного життя, «щоб багатіти в Бога» (Лк. 12,21).

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух

Дивіться також

14 листопада Коментар на Євангеліє XXIV неділі після П’ятидесятниці 12 листопада Перша Літургія українців з архиєреєм 3 листопада Коментар на Євангеліє XXIII неділі після П'ятидесятниці