Коментар на Євангеліє XXVII неділі після П'ятидесятниці

Еф. 233 зач.; 6,10–17

Браття, кріпіться в Господі та в могутності його сили. Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявола. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.

Лк. 71 зач.; 13,10–17

Того часу 10 Ісус навчав в одній з синагог у суботу. Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.” І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.” Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує в суботу свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?” І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.

Мікроконтекст: У нинішніх читаннях дізнаємося, що робити, щоб «міцно встоятися» (Еф. 6,13) або щоб взагалі «випростатись» (Лк. 13,11), звільняючися від ярма гріха. В обидвох випадках йдеться про боротьбу, яка, в остаточному розрахунку, не є проти ворожо наставлених людей («тіло й кров», наставник синагоги, противники), а проти сатани (див. Лк. 13,10.16), «проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6,12). У цій боротьбі час відіграє велику роль. У своєму посланні апостол Павло, згадуючи про «лиху годину» (в оригіналі є «лихий день»), напоумляє нас: «уважайте пильно, як маєте поводитися, використовуючи час, бо дні лихі» (Еф. 5,16). Також у Євангелії чуємо спір про сьомий день: «Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.” Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує в суботу свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?”» (Лк. 13,14-16).

Ці останні слова вказують на два аспекти часу. З одного боку, Ісус використовує суботу, як нагоду для виволення людини з рабства сатани. А з другого боку, оскільки всі ми є грішниками, Він остерігає нас перед змарнуванням цієї нагоди до навернення: «як не покаєтесь, усі загинете так само» (Лк. 13,3.5). Цей факт додатково підкреслений числом «вісімнадцять» (18 винних мешканців Єрусалиму і 18 років хвороби жінки), яке в цілому Новому Завіті знаходимо тільки тут! Також і притча про смоковницю, яку Христос розказує безпосередньо перед нашим уривком, пригадує нам, що Божа терпеливість має обмежені часові рамки, і тому не можна відкладати навернення на пізніше (див. Лк. 13,6-9).

Макроконтекст: Вище згадані думки знаходимо в цілому Євангелії. Бо, з одного боку, ключові гасла «Пилат», «Абраам», «зрубати дерево» (див. Лк. 13,1.8.16), звертають нашу увагу на проповідь Йоана Хрестителя (див. Лк. 3,1.8.9), який закликає до навернення. Ба і сам Спаситель розпочинає своє посланництво подібними словами: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію» (див. Мк. 1,15). Подібно ж Він і завершує свою земну місію: «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам» (Лк. 24,46-47). Це помагає нам зрозуміти, що нещасна доля, яка чекає смоковницю, що не приносить плодів (див. Мт. 21,19 і Лк. 13,7), є лише образом того, що кара, як наслідок гріхів, нас не омине, якщо вчасно не покаємося.

З другого боку, Бог є милосерний для грішників і дарує час на покаяння, про що мова не тільки у вище згаданій притчі (Лк. 13,7–8), але також і в Старому Завіті: «Та ти щадиш усе, бо воно – твоє, Господи життєлюбний. Бо твій дух нетлінний у всьому. Ось чому тих, що падають, ти караєш легко і, нагадуючи те, чим згрішили, їх остерігаєш, щоб вони, відвернувшись від зла, повірили, Господи, в тебе» (Мудр. 11,26–12,2; див. також Мудр. 12,10 і Єзек. 33,11). Якраз для того, щоб люди мали можливість переосмислити своє життя і свої відносини з Богом та визволитися з рабства гріха, Він дав їм закон про суботу: «сьомий же день – відпочинок Господеві, Богові твоєму; не робитимеш ніякого діла сам, ані твій син; ані дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ані приходень, що у воротях у тебе, щоб твій раб і твоя рабиня спочили, як і ти. Пам'ятай; що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля потужною рукою і простягнутим рам'ям; тим і заповідав тобі Господь святкувати день суботній» (Втор. 5,14–15). На превеликий жаль, начальник синагоги, який обурився тим, що Ісус зцілив жінку в суботу (див. Лк. 13,14), забув про це основне значення святкового дня!

Керигма: З вище сказаного бачимо, що основною метою нашого Євангелія, як і цілого Святого Письма, є урятування людини на те, щоб вона, звільнена від гріха, «випросталась, і почала прославляти Бога» (Лк. 13,13). Це однак не відбувається автоматично, без щирого навернення. Тому потрібно вчасно використовувати всі засоби, які Бог нам дає: «Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.» (Еф. 6,13-17). Найкращим зразком такого мужнього «стояння» є Пресвята Боогородиця і Приснодіва Марія, яка не зігнулася під тягарем наших провин, але «стояла при хресті Ісусовім» (Йо. 19,25). Там Він дав нам її як небесну Маму. Просім її, отже, без зволікання, а вона допоможе нам добре використати час для спасіння і «міцно встоятися». Амінь.

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух

Дивіться також

3 грудня Владика Богдан: «Храм — це школа любові, місце присутності живого Бога» 18 листопада «Де людина забуває про Бога, там вона неминуче забуває і про ближнього», — владика Богдан до українців у Маннгаймі 14 листопада Коментар на Євангеліє XXVI неділі після П’ятидесятниці