Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Коментар на III неділю після Пасхи
13 квітня 2024
Перед читанням цього коментаря, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє й Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову у нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
Недільний Апостол і євангельський уривок:
Ді. 16 зач.; 6,1–7
1 Тими ж днями, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі. 2 Тоді дванадцятеро прикликали громаду учнів і сказали: «Не личить нам лишити слово Боже і при столах служити. 3 Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби; 4 самі ж ми будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова.» 5 Вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, 6 і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки. 7 І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків були слухняні вірі.
Мр. 69 зач.; 15,43–16,8
У той час 15,43 Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. 44 Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер. 45 Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; 46 а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; 47 Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено. 16,1 Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. 2 Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, 3 та й говорили між собою: Хто нам відкотить камінь від входу до гробу? 4 Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, — був бо дуже великий. 5 Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, — і вжахнулись. 6 А він до них промовив: Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. 7 Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам. 8 І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися.
Мікроконтекст: Цю неділю називаємо, щоправда, «неділею Мироносиць», але нинішні читання розповідають і про инших осіб. Окрім згаданих жінок: Марії Магдалини, Марії, матері Якова Молодшого і Йосифа та Саломії, які спочатку боялися проповідувати про воскресіння, Євангеліє говорить і про Йосифа з Ариматеї, який сміливо випросив у Пилата Тіло Ісуса. Натомість у Діяннях мова ще про Стефана та шістьох инших, яких разом з ним було висвячено на дияконів. Тут йдеться очевидно про подію, яка мала місце вже декілька років після смерти і воскресіння Ісуса Христа, коли-то вірних ставало дедалі більше й
потрібно було нових помічників у церковному служінні. Попри те, Церква залишалася тою самою. Але звідки ця її тяглість?
Макроконтекст: Окрім Апостолів, на чолі з Петром (див. Мр. 16,7), у Єрусалимі лишилася ще й мати Ісуса, супроводжуючи місійну діяльність Церкви своїми молитвами. Вона перебувала під постійною опікою Івана Богослова, якому помираючий Господь віддав її як матір (див. Йо. 19,25–27). На жаль, цей зворушливий жест Спасителя дехто сприймає виключно у світських категоріах, мовляв, Ісус хотів запевнити своїй овдовілій Матері матеріальне утримання, коли вже Його не стане на землі. Заповіт Ісуса набирає однак глибшого змісту, коли усвідомимо, що під хрестом Ісуса стояла теж Саломія (див. Мр. 15,40), одна з Мироносиць і одночасно рідна мати апостола Івана! З цього видно, що Христові йшлося тут передо всім про духовне материнство Марії супроти улюбленого учня, а в його особі — супроти всіх віруючих.
Керигма: Богородиця і приснодіва Марія є отже нашою небесною Матір’ю. Тому, серед окружаючих нас небезпек, не жахаймося (див. Мр. 16,6), але, її молитвами, «самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо».
о. д-р Мирослав Йосиф Лопух
