Роздуми до читань 12-ої неділі після П’ятидесятниці

Недільний Апостол і євангельський уривок:

1 Кор. 158 зач.; 15,1–11

1 Браття, пригадую вам Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте. 2 Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо. 3 Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; 4 що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; 5 що з’явився Кифі, потім дванадцятьом; 6 опісля ж з’явився він більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли. 7 Опісля з’явився Якову, згодом усім апостолам. 8 А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з’явивсь і мені; 9 бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу. 10 Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною. 11 Чи то я, отже, чи то вони, — так ми проповідуємо, і так ви увірували.

Мт. 79 зач.; 19,16–26

В той час 16 один приступив до Ісуса й каже: «Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» 17 Ісус сказав до нього: «Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей». 18 «Яких?» — питає його. А Ісус до нього: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, 19 поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого». 20 Каже юнак до нього: «Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?» 21 «Якщо хочеш бути досконалим», — сказав Ісус до нього, — «піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною». 22 Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. 23 Тоді Ісус сказав до своїх учнів: «Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. 24 Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство». 25 Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: «Хто ж тоді може бути спасенний?» 26 Ісус глянув на них пильно й мовив: «У людей це неможливо, Богові — все можливо».

Мікроконтекст: Нинішні читання ясно нам показують, що основні катехизмові істини, які знаємо як з церковної Традиції, так і зі Святого Письма, конче потрібні, щоб осягнути вічне щастя. І так, одними з найважливіших правд, що містяться у християнському переданні, є смерть, погребення і воскресіння Ісуса «третього дня за Писанням» (див. 1 Кор. 15,3–4). Святий Павло застерігає, що докладне і живе зберігання пам’яті про ті події є необхідним для спасіння, бо «інакше ви увірували надармо» (1 Кор. 15,2). Окрім цього, він пригадує про вирішальну роль Божої благодаті, яка помагає нам (див. 1 Кор. 15,10). Подібно, у святому Євангелії, Христос пригадує юнакові, що, щоб «увійти в життя» (Мт. 19,17), треба додержуватися Божих заповідей (Мт. 19,18), які подані в Божому законі в Декалозі (див. Вих. 20,12–16). Також Він звертає увагу Своїх учнів на те, що наше спасіння є остаточно в Божих руках, бо хоч: «у людей це неможливо, Богові — все можливо» (Мт. 19,26).

Макроконтекст: Ці останні слова, це натяк на подію з книги Буття, коли до Авраама, який проживав біля діброви Мамре, прийшов у гості сам Господь (див. Бут. 18,1). Даючи тоді патріархові нечувану обітницю про народження сина Ісаака (Авраам і Сара були вже старенькі), Він підтвердив Свої слова, кажучи: «Хіба для Господа є щось трудне?» (Бут. 18,14). Авраам повірив Богові і залишився Йому вірним до кінця: «Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, до якого було сказано: „Від Ісаака тобі народиться потомство“, думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ» (Євр. 11,17–19). Мова тут про «символ», тобто прообраз воскресіння Христа «на третій день», оскільки жертва Авраама теж відбулася «на третій день» (Бут. 22,4), поблизу місця, де пізніше стояв Храм (2 Хрон. 3,1) і де потім мав померти Христос. Тому на цьому прикладі бачимо, як Традиція, Святе Письмо і правда про воскресіння переплітаються взаємно, даючи нам тверду основу віри, конечної для спасіння.

Керигма: Дуже подібні слова почула теж Пречиста Діва Марія, коли святий архангел Гавриїл благовістив їй у Назареті, кажучи: «нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк. 1,37). Вона, як древній Авраам, повірила Господньому Слову і, залишаючись дівою, народила Божого Сина. Опісля вона постійно служила Йому та «пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці» (Лк. 2,19) і будучи Йому вірною аж до кінця. Своєю вірою вона однак перевищила святого патріарха. Бо, стоячи на Голгофі, де колись мав бути заколений Ісаак, і бачучи, як за людські гріхи помирає її Син, вона непохитно вірила, що «на третій день» Він воскресне, як це Сам обіцяв був. Так теж і сталося, і Марія була якраз першою, яка побачила Господа живим і прославленим. Тому вона є найдосконалішим зразком віри і слухання Божого Слова, яке записане для нас у святій Традиції і у Святому Письмі та «яке вірою у Христа Ісуса може дати мудрість на спасіння» (2 Тим. 3,15). Амінь.

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух

Дивіться також

5 жовтня Роздуми до читань 17-ої неділі після П’ятидесятниці 1 жовтня «Ми очима віри знаємо і бачимо присутність Богородиці в житті нашого народу», — владика Богдан у свято Покрову Пресвятої Богородиці 29 вересня Відео прощі українців до Альтеттінґу