Роздуми до читань 6-ої неділі після П’ятидесятниці

Недільний Апостол і євангельський уривок:

Рим. 110 зач.; 12,6–14

Браття, 6 маємо, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; 7 хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; 8 хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає — у простоті; хто головує — дбайливо; хто милосердиться — то з радістю. 9 Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра. 10 Любіть один одного братньою любов’ю. Пошаною один одного випереджайте. 11 В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; 12 веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; 13 святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність. 14 Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте.

Мт. 29 зач.; 9,1–8

В той час, 1 як увійшов Ісус у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. 2 І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: «Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються». 3 Та тут деякі з книжників заговорили між собою: «Він хулить». 4 Ісус, знавши їхні думки, каже: «Чого лукаве думаєте в серцях ваших? 5 Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, — чи сказати: Встань і ходи! 6 Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати», — каже розслабленому: «Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому». 7 Встав той і пішов до свого дому. 8 Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.

Мікроконтекст: Сьогоднішній уривок Апостола належить до моральної частини послання святого Павла до Римлян (12,1–15,13). Тут автор закликає спочатку віддати свої члени на службу Богові (див. Рим. 12,1), а не гріхові (див. Рим. 6,13), і поступати згідно з Божою волею (Рим. 12,2). А відтак він переносить образ тіла з членами, які виконують різні завдання (див. Рим. 12,4), на християн, тобто Церкву, як «одне в Христі тіло» (Рим. 12,5). Тоді йде мова про різні дари (харизми) у Церкві: пророцтва, служіння, навчання, напоумлення (див. Рим. 12,6–8). Нарешті апостол Павло звертає увагу на любов, яка має надихати спільне церковне життя. Ця бтатня любов виявляється у взаємній пошані, ревності, терпеливості, витривалості в молитві, солодарності і гостинності (див. Рим. 12,9–13). Закликом «благословляйте, а не проклинайте» (Рим. 12,14) святий Павло натякає вкінці на вершину цієї чесноти — любов до ворогів (див. Рим. 12,20).

Євангельський уривок є продовженням двох попередніх чудес, утишення бурі на морі і зцілення біснуватих, при нагоді яких Христос виявляє свою владу над вітрами (див. Мт. 8,27) та демонами (див. Мт. 8,32). Тепер Він використовує свою власть відпускати гріхи (див. Мт. 9,2.6). Оскільки ця влада є по суті Божественною, книжники підозрівають тут богохульство (див. Мт. 9,3). Але якраз основна ідея нашого читання полягає в цьому, що цю владу Бог дав людям (див. Мт. 9,8). У сиро-арамійському тексті тут є мова про «синів людських» («бнай-нóшо»). Це гра слів з «Сином людським» («Брег-д-нóшо», див. Мт. 9,6), тобто Ісусом, воплоченим Богом, який після Свого воскресіння передасть владу відпускання гріхів Своїм учням (див. Йо. 20,23).

З порівняння нинішніх читань Апостола і Євангелії випливає, що можливість розрішати гріхи, яку мають Христові апостоли та їхні наступники, є оцим даром (харизмою), який служить для збудування Церкви, як Тіла Христового. Щоб зрозуміти значення цього Божого дару, варто задуматися коротенько над зверненням Ісуса до розслабленого: «Бадьорися сину!» (Мт. 9,2), після якого наступає його зцілення — духовне і тілесне.

Макроконтекст: Це звернення Ісуса, яке в грецькому тексті звучить: «Бадьорися, дитино!» (тáрсей тéкнон; по-слов’янськи: «Дерзай, чадо!»), є повторенням Божих слів з книги пророка Варуха: «Бадьорися, мій народе!» (Вар. 4,5), «Бадьортеся, діти!» (Вар. 4,21) та «Бадьорися, Єрусалиме!» (Вар. 4,30). Їм передує заклик до навернення і життя згідно з Божим законом, який є «книгою велінь Божих» (див. Вар. 4,1–2). Устами пророка Бог пояснює, що причиною Вавилонської неволі, як покарання для юдеїв, була якраз їхня невірність супроти Його закону. Але після покути настає час повернення: «Бадьортеся, дітки, закликайте до Бога, бо той, хто попустив на вас це лихо, про вас згадає! А що ваша думка була звернена на те, щоб блукати геть від Бога, то, навернувшись, удесятеро більш його шукайте. Бо той, хто пустив на вас нещастя, поверне вам спасіння й радість вічну» (Вар. 4,27–29). Те саме має на увазі Ісус, коли звертається до розслабленого: «Бадьорися сину!». Також тут хвороба є лише покутою за скоєні гріхи. Але Боже милосердя, яке є більшим від усіх людських невірностей і проступків, прощає їх розкаяному грішникові: «Бо Бог вестиме з радістю Ізраїля до світла величі своєї, — милостиво й справедливо» (Вар. 5,9; пор. Вар. 4,22).

Керигма: Це не випадково, що в молитві розрішення гріхів під час святої Тайни Сповіді священник говорить слова, які є дуже подібні до цих з нинішього Євангелія: «Господь і Бог наш Ісус Христос, благодаттю і щедротами свого чоловіколюбія, нехай простить тобі, чадо (ім’ярек), всі прогрішення твої; і я, недостойний ієрей, властю Його, мені даною, прощаю і розрішаю тебе від усіх гріхів твоїх, в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь». Маючи на увазі вище сказане, стає ще більш зрозумілим, що оця влада відпускати гріхи є великим даром і проявом Божої любови до цілої Церкви і до всіх нас особисто.

Тож просім Господа, щоб завжди давав нам добрих сповідників, які зуміли б послужити іншим, настановляючи каянників і виявляючи супроти них братню любов, пошану, ревність, терпеливість і витривалість у молитві (див. Рим. 12,8–12). Самі користаймо теж регулярно з Тайни Сповіді і славім Бога за те, що дав таку владу людям (див. Мт. 9,8).

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух

Дивіться також

17 серпня Роздуми до читань 10-ої неділі після П’ятидесятниці 16 серпня «Таємниця прослави Богородиці — у вірності Божому слову», — владика Богдан у свято Успіння Пресвятої Богородиці 14 серпня Проповідь владики Богдана на молитві у м. Бюрен