Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Роздуми до читань XXXVI неділі після П’ятидесятниці
28 січня 2025
Ці біблійні роздуми є більш загальними, ніж недільна гомілія-проповідь, яка спрямована на духовні потреби конктетної церковної громади. Вони мають на меті поглиблення контакту зі Святим Письмом, а не його підміну. Тому перед читанням, рекомендується ще раз почути недільне Євангеліє і Апостола та помолитися, щоб Святий Дух допоміг втілитися Божому Слову в нас, подібно як колись у лоні Пречистої Діви Марії, якій у Назареті благовістив архангел Гавриїл.
1 Тим. 280 зач.; 1,15–17
Сину Тимотею, вірне це слово й повного довір’я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я — перший. Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя. Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні! Амінь.
Лк. 93 зач. 18,35–43
В той час, як Ісус наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. І він почав голосно кричати: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: «Сину Давидів, змилуйся надо мною!» Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: «Що хочеш, щоб я зробив тобі?» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!» Ісус сказав до нього: «Прозри! Віра твоя спасла тебе.» І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.
Мікроконтекст: Центральна думка, яка об’єднує наші два читання, це — Божа довготерпеливість. У посланні до Тимотея вона проявляється через те, що Ісус прийшов у світ не на те, щоб його засудити, але «щоб спасти грішних, з яких перший» — апостол Павло (див. 1 Тим. 1,15). Власне його, який «спершу був блюзніром, гонителем і знущателем», Ісус не тільки навернув на спасительну дорогу, але ще й поставив його на службу для Себе (див. 1 Тим. 1,12–13).
У дещо інший спосіб довготерпеливість Ісуса проявляється у розповіді про зцілення сліпого, який голосно кричав: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лк. 18,38). Коли інші люди «сварилися на нього, щоб замовчав» (див. Лк. 18,39), Ісус, навпаки, зупиняється, вислуховує і оздоровляє його (див. Лк. 18,40–43).
Макроконтекст: Ця подія показує нам, яким великим є милосердя Ісуса. Він, який прямує до Єрусалиму, бо має увійти до нього як «Цар» (див. Лк. 19,38), а опісля «буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне» (Лк. 18,32–33); цей Ісус зупиняється над конкретною людиною і виліковує її. А схожих подій було більше, як наприклад зцілення Бар-Тимея при виході з Єрихону (див. Мт. 20,29–34 і Мк. 10,46–52).
Описані тут вияви довготерпеливости Ісуса, як до апостола Павла, колишнього блюзніра, так і до сліпих, дуже подібні до лагідної постави старозавітнього царя Давида, який теж повертався до Єрусалиму, щоб назад прийняти царство (див. 2 Сам. 19,9–44). І так, Семеєві, який благав його про милість, хоч і «повинен піти на смерть за те, що проклинав Господнього помазаника» (2 Сам. 19,22), він простив цю зневагу, кажучи: «Чи ж мав би сьогодні хтось згинути в Ізраїлі? Хіба ви не знаєте, що я сьогодні цар над Ізраїлем?» (2 Сам. 19,23).
Давид хотів також взяти з собою до Єрусалиму Бар-Зіллая, щоб і він мав участь у його царській славі. Але тому, що Бар-Зіллай був уже дуже старий і недочував, Давид взяв замість нього Кімгама, кажучи: «Нехай Кімгам іде зо мною, я зроблю йому те, що тобі подобається. Що б не забажав від мене, зроблю для тебе» (2 Сам. 19,39). Це нагадує діалог Ісуса, Сина Давида, з нашим сліпим: «Що хочеш, щоб я зробив тобі? Господи, — сказав той, — щоб я прозрів! Ісус сказав до нього: Прозри! Віра твоя спасла тебе» (Лк. 18,41–42). Різниця полягає тільки в тім, що Ісус, як всемогучий, зціляє сліпого, так що він сам, а не його заступник, міг піти за Ісусом.
Керигма: Роздумуючи про безмежну Божу довготерпеливість, треба пам’ятати, що вона не є безконечною. Милосердний Ісус сказав бо до святої сестри Фаустини: «Перед тим, як прийти як справедливий Суддя, Я приходжу як Цар Милосердя!» Не марнуймо, отже, нагоди, щоб прийняти прощення за наші гріхи у тайнстві Сповіді, поки наш довготерпеливий Цар ще йде до Єрусалиму. Приєднаймося чим швидше до громади, яка супроводжує Його в цій дорозі, визнаючи на Божественній Літургії, що Він «Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший (перша) я». І тоді, зі страхом і любовю приймаймо до нашого серця Його Тіло і Кров, щоб, коли настане час, царствувати з ним навіки. Амінь.
о. д-р Мирослав Йосиф Лопух
