У Мюнхені встановили ікони блаженних Петра Вергуна та Едіґни в іконостас катедрального храму

У неділю, 29 вересня 2024 року, Преосвященний владика Богдан звершив чин освячення ікон блаженного свщмч. Петра Вергуна і блаженної Едіґни, які вмонтовано в іконостас катедрального храму Покрову Пресвятої Богородиці м. Мюнхен.

«Наш Екзархат збудований великою молитвою і працею багатьох наших попередників, які, починаючи ще від блаженного отця Петра Вергуна, опікувалися людьми тут у Німеччині та країнах Скандинавії», — звернувся до присутніх у храмі архиєрей, відзначаючи подвиг, служіння і працю тих, завдяки кому голос Церкви лунав і продовжує надалі звіщати Євангеліє тут у Німеччині. Владика Богдан розповів про служіння блаженного о. Петра Вергуна і роль блаженної Едіґни для мешканців Баварії.

Також єпископ не оминув увагою події сьогодення, а саме війни українського народу з російськими окупантами, в часі яких, українці взивають про поміч аж до небес. «Ми сьогодні продовжуємо діло наших попередників у непростих і драматичних обставинах нашого народу. І радіємо, що маємо свій храм і Небесну покровительку Богородицю. Під її покровом ми перебуваємо і поручаємо нашу землю, захисників і увесь народ український», — мовив проповідник.

До слова, дані ікони є проектом Костя Марковича, викладача кафедри сакрального мистецтва Львівської академії мистецтв, а виконавцем стала Олена Кендзьор, аспірантка вище згаданого ВУЗу.

Довідка:

Блаженна Едіґна — онука київського князя Ярослава Мудрого та дочка французького короля Генріха I (1031–1060) та Анни Ярославни (978–1054).

За легендою, бажаючи уникнути примусового подружжя, Едіґна покинула королівський двір, та вирушила на схід (за деякими даними у Святу Землю або у Київську Русь) взявши з собою дзвін — подарунок матері. Дорогою її підібрав селянин на своєму возі, на якому також був півень. За переданням, коли віз дістався до села Пух, що в Баварії, тварини зупинилися, заспівав півень, а дзвін задзвенів. Едігна сприйняла цей знак за Боже провидіння та залишилася жити та служити на цьому місці. Протягом 35 років вона жила в дуплі великої липи біля місцевої церкви, молилася, допомагала людям, лікувала, навчала людей
грамоти.

Про її життя детальніше дізнаємося із книги Маттіаса Радера «Bavaria Sancta». У другому томі (1624) він вже зараховує Едігну до блаженних Баварії. У своєму описі життя та чудес блаженної Едігни Радер посилається на табличку, яку він побачив у церкві м. Пух. На ній було написано: «Едігна прибула з Франції до Німеччини, походила з королівського роду, добровільно відреклася від світу заради Христа, свого нареченого, і знайшла спокій на цьому місці. Її слава поширилася завдяки чудесам.» Дата її смерті — 26 лютого, і саме тоді вона, як вважають, з земного вигнання перейшла до небесної батьківщини. За переданням після її смерті з липи текла цілюща олія, але вона висохла, коли її намагалися продати за гроші. Реліквії Едіґни знаходяться в скляній вітрині на лівому вівтарі у храмі Святого Себастіана.

Кожні десять років в містечку Пух ставиться п’єса «Edigna Spiele». В іконографії блаженну Едіґну зображають на возі з волом, або у липі. Також вона є покровителькою при захворюваннях худоби і оберігає від злодійства.

Священномученик Петро Вергун — народився 18 листопада 1890 року в м. Городку Львівської області. Початкову освіту здобув у Перемишлі. За допомогою митрополита Андрея Шептицького поступив у Празьку Духовну семінарію, яку закінчив у 1927 році. Отримав ступінь доктора філософії в Українському Вільному Університеті.

30 жовтня 1927 року з рук митрополита Андрея Шептицького отримує Священичі свячення. У листопаді цього ж року призначений для душпастирської опіки українців у Німеччині з осідком у Берліні. У 1937 році о. Петро отримує від папи Пія ХІІ гідність прелата.

23 листопада 1940 року Святіший Отець призначає його апостольським візитатором із правами адміністратора для українців у Німеччині. 21 червня 1945 року працівники НКВС заарештували отця і вивезли до Радянського Союзу. Влітку 1946 року військовим трибуналом він був засуджений на 8-річне ув’язнення, яке відбував у тюрмах ГУЛАГу.

22 червня 1952 року отець Петро Вергун був звільнений з каторжних робіт і перебував на засланні. 7 лютого 1957 року отець помер.

В червні 2001 року під час пастирського візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ о. Петра Вергуна було проголошено блаженним УГКЦ.

З метою перенесення мощей священномученика Петра Вергуна, в серпні 2002 року Владика Юліян (Ґбур), Єпарх Стрийський, утворив Комісію, завданням якої було організувати поїздку в Сибір та перевезти мощі о. Петра в Україну. 26 липня 2004 року після дворічної тривалої підготовки та важкої поїздки в Сибір, мощі священномученика Петра Вергуна прибули в Україну. 24 серпня 2007 року їх урочисто перенесли до Катедрального храму Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрий.

29 серпня 2004 року, частина мощей священномученика Петра Вергуна була перенесена до храму Благовіщення Пречистої Діви Марії м. Городка, де народився блаженний.

13 жовтня 2004 року відбулося торжественне передання мощей священномученика Петра Вергуна до Апостольського екзархату для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, осередок якого знаходиться в Мюнхені.

Дивіться також

19 листопада «Ви — майбутнє України», — владика Богдан до дітей в Гайдельберґу 19 листопада «Ісус Христос — наш мир», — реколекції у Стокгольмі 18 листопада Вшанування святої Єлизавети