Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Як молодь з України переживає Світовий день молоді
17 серпня 2023
Пропонуємо вашій увазі матеріал з інтернет сторінки domradio.de про участь української молоді у Світових днях молоді, що цьогоріч відбувались у Лісабоні.
Спільний смуток
Співи, молитви, сміх і сльози — такими були емоційні гірки для українців на Світових днях молоді в Лісабоні. Вони зустрілися у столиці Португалії, приїхавши із різних країн.
«Перебуваючи тут, я відчуваю себе як у кіно», — каже 16-річна українка Анастасія. «Вдома ми чуємо вибухи — тут ми не чуємо нічого. Всі насолоджуються життям так, ніби нічого не відбувається. Це сюрреалістично». Анастасія вперше в житті виїхала за межі України. Зараз вона стоїть перед церквою в Лісабоні, де майже 300 українців зібралися на розмову про віру та Літургію.
Зустріч з Папою
Анастасія живе неподалік Краматорська, маленького містечка, яке постійно обстрілюють. Багато її друзів — солдати, які воюють на передовій. Лише місяць тому там загинуло щонайменше десять осіб, у тому числі троє дітей, коли ракета влучила у ресторан. Разом зі своєю релігійною громадою Анастасія є частиною німецької делегації з понад 500 українських молодих людей та духовенства на Світових днях молоді (СДМ).
Невелика група, включаючи Анастасію, вчора зустрілася з Папою Франциском. Вони розмовляли, молилися разом і плакали. «Він сказав нам: „Мені шкода, що я не можу зробити для вас більше“», — розповіла дівчина. Анастасія каже, що досі не може прийти до тями від цієї зустрічі — і сміється.
Монастир як місце зустрічі українців
У Лісабоні збиралася українська молодь, яка з початком війни роз’їхалася по всьому світу: США, Нідерланди, Німеччина, Англія, Італія. Монастир Грака, розташований на пагорбі в самому центрі міста, звідки відкривається чудовий краєвид, надав їм свою церкву для щоденних зустрічей і богослужінь.
Вранці вони разом розминаються під гучне «Слава Україні» під проводом о. Романа Демуша. Руки догори, пантомімічне розтирання голови — настрій бадьорий.
Всі підспівують
Трохи згодом на дерев’яних лавках церкви лунають перші пісні і слова — про війну. Делікатно і на кілька голосів присутні співають молитву за літніх людей у своїй країні, які проти війни, але не можуть виїхати. Не можна було знайти жодної людини, яка б не підспівувала. Багато хто витирав рукою сльози зі щоки.
Серед присутніх були православні, римо-католики та греко-католики. Але конфесії тут другорядні. Перед тим, як почати проповідь, владика Богдан Дзюрах зробив невеличку смішинку: проходячи центральним проходом, тримав мікрофон під носом у молодих людей, рекомендував після «доброї сповіді» піти на морозиво. Всі сміялися.
Тема дня: Милосердя
Тема дня цих розмов про віру на СДМ, які відбувалися по всьому місту, — «Милосердя». Владика Богдан просив підтримувати батьків, які втратили своїх дітей на війні. Просив молитися за дружин, чоловіки яких загинули на війні. Висловив подяку волонтерам з інших країн, які підтримують українців. І ще: «Він каже, що важливо прощати навіть ворогів і молитися за них», — розповідає Антон (18 років), який перебуває в Англії без сім’ї, навчається там і перекладає.
Під час перерви, в якій дехто сповідається, Андріана (20 років) зі Львова показала фото своєї сім’ї на мобільному телефоні — зроблене, коли її батько нещодавно повернувся з фронту. «Але він вже не той», — каже вона. Чоловік на фото одягнений у військову форму і виглядає виснаженим. Він стоїть на колінах перед дружиною і двома доньками, показуючи однією рукою знак миру, а іншою тримає свого маленького сина. «Коли він пішов на війну, моєму братові було три роки. Він все питав, де тато». На її очі навертаються сльози.
Спектр емоцій
Від смутку і печалі до сміху і радості життя — за більш ніж три години в церкві українці разом відчули весь спектр.
Христина (24 роки) розповідає: «Ми дуже поважаємо і любимо Папу Франциска за всю його допомогу тим, хто її потребує». Закликати країни, що воюють, до миру — це його обов’язок як Папи, каже він. «Але в нашій ситуації нам краще молитися до Бога про зміни в російській політиці, в російських умах і серцях».
Не забуті
Христина і деякі люди, що сиділи поруч з нею, знову і знову дякували йому за інтерес до їхньої долі і підтримку їхньої країни. Вона каже, що для них це чудова можливість бути на Світових Днях Молоді. «Це дає нам багато сил, коли ми бачимо солідарність з інших країн. До нас багато підходять, є такий зв’язок», — кажуть вони. Вони приїхали сюди, щоб нагадати людям у всьому світі про війну. «Вона триває вже так довго. Сподіваємося, що люди нас не забудуть».
Після довгої літургії вони продовжили рух до парку. Група переважно українських молодих жінок і дівчат організувала траурний марш за всіма дітьми, які загинули в Україні. Вони були одягнені у футболки з обличчями та іменами дітей. Український священник пояснює: «Ми прийшли сюди, щоб помолитися зі Святішим Отцем за мир у нашій країні. Ми хочемо показати, що можемо знайти Христа в кожній людині». Багато неукраїнців також приєднуються до траурної ходи через парк.
Джерело: domradio.de
Переклад: Павло Верхоляк
