Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Апостоли побачили Ісуса таким, яким Він є насправді — повний Божого світла і життя», — владика Богдан у свято Преображення ГНІХ
6 серпня 2024
Через дванадцять великих свят Церква вчить людину зростати у вірі, з них кожен черпає світло, розуміння, силу і Божу благодать. Такими словами Преосвященний владика Богдан, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, розпочав свою проповідь у празник Преображення ГНІХ, очоливши Архиєрейську Божественну Літургію в катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці м. Мюнхен.
«У Святому Писанні гора є місцем зустрічі людини з Богом, де Він об’являє людині щось дуже важливе, а людина приймає важливі для себе рішення перед лицем Господнім», — сказав проповідник, звертаючи увагу присутніх у храмі на те, що сьогодні Господь запрошує кожну людину разом з учнями іти на гору Тавор.
А відтак єпископ представив вірним моменти з Євангеліє в яких Ісус перебував на горах і які стали дороговказами для Христа. Апостольський екзарх оповідав про гору Блаженств, Оливну гору та Голготу.
«Ісус проголошує закон оновленого життя — закон милосердя, терпеливої любові, правди і справедливості, і заохочує радіти навіть під час переслідувань», — сказав владика Богдан про те, що відбулось на горі Блаженств.
«На Оливній горі Ісус часто був з Богом на молитві, там він приймає рішення бути вірним Богові та людині, приймає чашу, яку приготував йому Отець Небесний, чашу, яку наповнили люди його кров’ю. А на горі Голгофі довершується діло спасіння. Коли цю гору сповила темрява, у серці Ісуса сходила зоря нового життя», — мовив архиєрей.
Потім проповідник роздумував над тим, що сталося на горі Тавор. «Ці гори позначають увесь земний шлях Ісуса. Між цими горами ще була гора Тавор, на якій Ісус був огорнутий новим світлом. Учні його таким ще не бачили, він переобразився. А можна сказати, що їхні очі переобразилися, бо вони почали бачити Ісуса таким, яким Він є насправді — повний Божого світла і життя. А тому переображення означає подивитися на світ чи на людину перед собою іншим поглядом, в іншому світлі. Інколи треба часу і Божої ласки, щоб ми подивилися на людину чи подію іншими очима, з іншої перспективи. І цього вчить нас сьогоднішнє свято, готує і спонукає просити в Бога ласки переображеного погляду», — сказав апостольський екзарх.
«Ми можемо мати здорові очі, але без світла ми не будемо правильно бачити, ми будемо далі ходити в темряві. А це світло на горі Тавор було світлом воскресіння, яке засяє з гробу воскреслого Спасителя. Людину дуже легко сповиває темрява страху і тривоги, апостоли теж зазнавали такої темряви і вони не були здатні прийняти Божу дорогу, поки їх не освітило світло з висот», — сказав владика Богдан, згадуючи як апостоли не розуміли, коли Ісус говорив їм про свою смерть, бо думали не про Боже, але про людське. «Нашим покликанням є вчитися думати про те, що Боже, а Бог має вічне життя у собі, над Ним ніяка смерть не володіє. Хто ходить у Бозі і живе у Ньому, той має життя у собі, і смерть над ним вже не володіє», — наголосив архиєрей.
А відтак проповідник наголосив на важливості стосунку людини з Богом у час прийняття життєвих рішень. «Коли ми маємо приймати важливі рішення у нашому житті, то потребуємо Божого світла і Божої сили, потребуємо подивитися на наше життя Божим поглядом. Тільки тоді ми будемо здатні приймати правильні рішення у житті. Якщо будемо дивитися на життя по людськи, то прийматимемо хибні рішення і будемо ходити у темряві», — мовив єпископ.
Також владика Богдан провів паралель з фотографіями загиблих захисників, коли вони висіли в дома за життя, і коли їх тепер дивитися на цвинтарі: зараз бачимо людей переображених, з їхніх очей світить світло, ті погляди пронизують нас до глибини душі, бо вони пройшли шлях, яким ішов Христос — прийняли рішення відступити чи йти на зустріч смерті. Їх торкнулося світло воскресіння. Кожна людина, яка живе і керується любов’ю, також приймає доленосне рішення для себе — жити законом Божої любові та витривати у цій любові до кінця.
Наводячи за приклад подружню обіцянку чоловіка і дружини, проповідник звернув увагу на те, що бути вірним — це бути з тим, кого любиш, навіть якщо це коштуватиме тобі життя. І це, за словами єпископа, є можливим якщо Боже світло просвічує серця наречених, батьків і кожного, хто прагне жити Божими законами.
«Просіть сьогодні, щоб те світло просвітило вас, а відтак, щоб допомогло приймати правильні рішення і бути готовими за ті рішення стояти, навіть якщо буде потреба у самопожертві. Бо у цьому рішенні є завдаток воскресіння, вічного життя і Божого немеркнучого світла. Нехай це світло Боже вас просвічує і провадить у житті на зустріч воскреслому Спасителеві, нашому воскресінню і вічному життю», — сказав на завершення своєї проповіді архиєрей.
