Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Бог звіщає нам добру новину», — владики Богдана у свято Богоявління в Мюнхені
7 січня 2026
6 січня 2026 року, у свято Богоявління Господнього, у катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці в м. Мюнхен владика Богдан у своїй проповіді розкрив значення таїнства Хрещення Господнього як визволення людини від гріха, страху і смерті та як заклик до особистого навернення.
Роздумуючи над євангельською подією занурення Ісуса у води Йордану, єпископ наголосив, що це є не лише жест смирення Сина Божого, але акт спасіння всього людства: «Божий Син сходить у води Йордану не просто до нашої матеріальної убогости, але й у моральну убогість — у гріховність, яка є основною причиною нещастя і страждань людини».
А відтак архиєрей підкреслив, що Христос приходить у Йордан, аби зцілити людство від «хвороби гріха» і відкрити дорогу до нового, вічного життя: «Він занурюється в Йорданські води, щоб обмити усе людство і щоб воно вийшло оновленим — таким, над яким смерть вже не має влади».
Центральним мотивом проповіді стала тема Божої любові як єдиної причини Христового приходу у світ. Звертаючись до слів Євангелія від Йоана, архиєрей нагадав: «Бог так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне».
І саме ця любов, за словами проповідника, є «вірною, безмежною і безкорисною», і вона звернена до кожної людини.
Особливу увагу апостольський екзарх приділив темі свободи, наголошуючи, що справжня свобода народжується з життя за Божим законом: «Свобода — це не робити те, що мені заманеться. Свобода — це ходити Духом Божим. Там, де Божий Дух, там свобода», — наглосив єпископ.
Також владика Богдан застеріг, що нехтування Божими заповідями веде до різних форм поневолення — духовного, а згодом і соціального та політичного.
Проводячи паралель між переходом ізраїльського народу через Червоне море і Йордан та християнським життям, проповідник назвав Йордан символом внутрішньої, моральної переміни: «Йордан мав стати рубежем, де народ переживає духовне відродження. І це мав пережити кожен».
А, згадуючи постать Йоана Хрестителя, архиєрей наголосив на необхідності глибокого навернення, яке починається зі зміни мислення і завершується готовністю жити Божою логікою, навіть тоді, коли вона є незрозумілою: «Часами ми не мусимо все розуміти. Але ми маємо довіряти Богові».
Наприкінці проповіді владика Богдан заохотив вірних не зводити свято Богоявління лише до зовнішніх обрядів, але прийняти його як особистий виклик віри: «Зачерпнімо не тільки холодний ковток свяченої води, але разом із нею — вогонь і тепло Божої любові». Він закликав зробити «крок у вірі через наш Йордан» — від гріха до свободи, від безнадії до уповання, від смерті до життя у Христі.
А після Літургії відбулось освячення води.
