Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«До нас Господь скеровує своїх ангелів, які запрошують до бенкету Божої любови», — владика Богдан в Австралії
15 грудня 2025
У неділю, 14 грудня, владика Богдан, перебуваючи в Австралії у складі Постійного Синоду Української Греко-Католицької Церкви, очолив Божественну Літургію в українській громаді св. Івана Христителя у місті Перт та виголосив проповідь, сповнену надії, заклику до єдності та духовного приготування до Різдва Христового.
На початку свого слова єпископ передав вірним теплі вітання і благословення від усіх членів Постійного Синоду, а особливо — від Блаженнішого Святослава, підкресливши материнську близькість Церкви до своїх вірних, навіть на іншому кінці світу: «Сьогодні ми роз’їхалися по парафіях, щоб дати відчути обійми Церкви-Матері нашим вірним на всьому австралійському континенті. Здається, мої обійми найширші, бо ваша громада найбільш віддалена».
Водночас архиєрей наголосив, що, попри географічну відстань, українська громада в Австралії залишається духовно дуже близькою до Матірної Церкви та України: «Ви вірно і великодушно впродовж багатьох років надаєте підтримку страждаючим братам і сестрам в Україні. Наша єдність і діла милосердної любови є тим світлом, яке розвіє темряву ненависті і смерті».
Роздумуючи над євангельською притчею про святкову вечерю (Лк.14, 16-24), владика Богдан розкрив образ бенкету як метафори Царства Божого — простору життя, щедрості, спільноти і радості: «Бенкет — це не фаст-фуд нашої життєвої біганини. Бенкет — це трапеза, яка виражає нашу культуру, наш стиль життя, нашу ідентичність».
Проповідник підкреслив, що справжній бенкет — це насамперед сопричастя і близькість, де любов до ближнього виявляється у простих жестах уваги і служіння: «Щедро заставлений стіл — це лише привід до чогось більшого: до зустрічі, до пошани, до любові».
Також, за словами апостольського екзарха, «бенкет — це завжди радість. На бенкеті відступає журба, щоденні клопоти і смуток. Навіть коли у нас в житті не все ведеться так як треба, ми усі прагнемо взяти зі собою на бенкет хороший настрій і поділитися ним із іншими».
Окрему увагу єпископ приділив небезпеці сучасного егоїзму і байдужості, які закривають людину на Боже запрошення: «Зосередженість на самозадоволеному „я“ звужує горизонти людини. Вважаючи себе самодостатньою, вона насправді прирікає себе на самоізоляцію і зубожіння».
У передріздвяному контексті проповідник застеріг від святкування без Христа: «Маємо святкування Божого свята, але без Бога, Різдво Христове — без Христа. Бо Різдво починається не з гірлянд, а з тиші серця».
Особливо зворушливими стали слова архиєрея про Церкву як місце милосердя і надії для кожного:
«Церква — не музей досконалих, а лічниця для немічних і хворих. Саме такими заповнився бенкетний зал — і ще залишилось місце. Це місце для нас».
Завершуючи проповідь, владика Богдан закликав вірних почути Боже запрошення у тиші серця і відгукнутися на нього без страху: «До нас Господь скеровує своїх посланців словами: „Прийди, усе готове!“. Поставмо Христа і ближнього у центр нашої любові, нашої уваги і нашого служіння».
