Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#ДорогоюНадії: 1. Господь — єдина надія нашого народу
1 жовтня 2025
Першого дня жовтня владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, розпочав авторську серію духовних роздумів під назвою «Дорогою Надії». Упродовж усього місяця єпископ разом із своїми читачами роздумуватиме над чеснотою християнської надії на власній фейсбук-сторінці та на офіційному сайті Синоду Єпископів УГКЦ. Запрошуємо до спільної духовної мандрівки!
Відгукуючись на заклик Святішого Отця Лева XIV та Блаженнішого Святослава присвятити жовтень щоденній молитві на вервиці за мир, запрошую до спільної молитовної мандрівки. У цій духовній подорожі прагну ділитися з вами роздумами на тему християнської надії. А Провідницею нехай буде для нас усіх Пресвята Богородиця.
Свято Покрова Пресвятої Богородиці має в основі історичну подію — порятунок Константинополя від смертельної небезпеки, яка нависла над містом через облогу ворожими військами на початку Х століття. Мешканці зібралися у Влахернському храмі, де зберігалася риза Пресвятої Богородиці, і ревно молилися про спасіння.
Наприкінці богослужіння святий Андрій Юродивий та його учень святий Епіфаній удостоїлися чудесного видіння: від царських дверей, осяяна світлом, ішла Богородиця у супроводі святого Йоана Хрестителя, святого Йоана Богослова та великого хору святих. Божа Мати, як бачили святі Андрій та Епіфаній, підійшла до престолу, припала на коліна і довго молилася в сльозах. Після цього, знявши зі своєї голови хустку-омофор (покров), розпростерла її над народом, зібраним у храмі. Святі зрозуміли: Пресвята Богородиця прийшла рятувати місто. І так сталося — місто було врятоване.
Ця подія, що стала підставою для встановлення свята Покрова Пресвятої Богородиці, пригадує нам, де — або краще сказати: у Кого — маємо шукати захисту і порятунку, щоб не втратити надії серед загроз і викликів земного життя. Пречиста Діва провадить нас до Божого престолу, щоб ми могли черпати звідти силу, розраду, захист і надію.
Вона, що теж зазнала у житті чимало болю, утисків, випробувань і страждань, знає, що Бог — прибіжище свого народу, його надія і єдиний захист. У своєму серці Вона носила слова пророка, який запевняє: «Щасливий той, у кого надія на Господа, Бога свого, що вірність береже повіки. Господь визволяє в’язнів, Господь відкриває очі сліпим, Господь випростовує похилих, Господь захищає захожих, підтримує сироту й удову, а дорогу нечестивих відвертає» (Пс. 145, 5–9).
Святий Василій Великий наголошує, що так само, як не дозволено поклонятися нікому, окрім Бога, так і не можна покладати свою надію на когось іншого, крім Нього: «Бо Ти — моя надія, Господи, Господь — моє уповання від юности моєї» (Пс. 71, 5).
Єднаймося з молитвою Богородиці, яку Вона заносить до свого Сина і нашого Господа, благаючи словами церковної молитви: «Визнаємо, Богородице, що Ти — Богом насаджений рай і місце дерева життя, зрошене Святим Духом. Бо Ти породила Творця всіх, що кормить вірних живим хлібом. Тому з Предтечею моли Його за нас, захищаючи Церкву й вірних від усякої напасти!»
† Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
