Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#ДорогоюНадії: 10. Перейти Йордан: початок сповнення надій
3 листопада 2025
У черговому духовному посланні зі серії «Дорогою Надії» апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах проводить паралель між переходом ізраїльтян через Йордан до Обіцяної землі та шляхом українського народу до свободи і гідності. Єпископ роздумує над духовним змістом дорослішання Божого люду — від залежності й страху до відповідальності, зрілості та довіри Богові. Архиєрей наголошує: як Ізраїль опирався на Слово Бога, так і сучасні українці мають черпати силу з віри, щоб вистояти у випробуваннях і будувати своє майбутнє у світлі Божої правди.
Божий народ наблизився до мети своєї мандрівки, яка тривала майже 40 років. Ріка Йордан стала справжнім «вододілом», кордоном, межею, яка відділяла два етапи історії Ізраїлю: етап постійного мандрування пустелею і етап осілого життя в Обіцяній землі.
Перший етап, пов’язаний із виходом з Єгипту і перебуванням у пустелі, не раз порівнюють з дитинством Ізраїлю. Пророк Осія описує його саме в таких категоріях: «Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його, і з Єгипту покликав я мого сина… Я був для них, немов ті, що здіймають ярмо з їхньої шиї. Я нахилявся над ними й давав їм їсти» (Ос. 11, 1.5).
Натомість перехід через Йордан знаменував початок дорослого життя. Народ уже не проситиме манни з неба і води зі скелі — він проситиме врожайності полів та захисту від ворогів. Іншими словами, на цьому етапі народ мусить вчитися бути щораз то більш відповідальним, вчитися працею рук здобувати щоденний хліб і відвагою серця захищати свою безпеку.
Наш народ, що вийшов з неволі й пройшов крізь смертоносне море червоного терору, почав на Богом даній землі будувати свою долю. Ми теж мали свій Йордан — кривавий: у січні 2014 року з’явилися перші жертви серед учасників мирних протестів. Здається, саме тоді ми всі раптово подорослішали, усвідомили, що гідність і свободу слід не лише утверджувати, але й захищати та виборювати — важкою працею і готовністю до самопожертви.
У цих обставинах ми можемо і маємо опертися на єдиний тривалий фундамент — на Слово Бога, якому ми довірили нашу національну долю на Майдані, у цій нашій пустелі. Він — джерело нашої надії і запорука сповнення обітниць.
Просімо в Господа відваги і витривалості на цій дорозі, щоб, врешті-решт, були засоромлені наші вороги, і ми могли в спокої та довірі працювати над здійсненням наших мрій, над сповненням наших надій у світлі Божого закону, під люблячим покровом Пресвятої Богородиці.
Молитва
Боже вірний і сильний, що вивів нас з дому неволі, не покидай нас у нашій боротьбі за гідність, за свободу і за правду. Богородице, Владичице і Мати української землі, навчи нас вірності і послуху Твоєму Синові, будь люблячою Матір’ю для нас і для всього нашого народу. Амінь.
† Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
