Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#ДорогоюНадії: 11. Божа обітниця — надія для всього народу
4 листопада 2025
У своєму новому духовному роздумі зі серії «Дорогою Надії» апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владика Богдан закликав українців до оновлення віри та національного покаяння. Провівши паралель між переходом ізраїльського народу через Йордан і хрещенням Русі-України, єпископ наголосив, що духовне відродження має стати спільною справою всього народу — від керівників держави до звичайних громадян. Лише через вірність Божому законові, підкреслив владика, Україна зможе здобути мир, єдність і надію на майбутнє.
Йордан перейшов не лише провідник — Ісус Навин, не тільки священники, які несли Ковчег Завіту, — Йордан перейшов увесь народ. І це стало ключовим у подальшій історії старозавітного Божого народу.
У нашій українській історії спочатку були окремі особистості — як-от князь Аскольд чи княгиня Ольга, які прийняли віру особисто. Були також священники-місіонери, як-от Папа Климент І, який віддав своє життя за віру в Криму, чи пізніше — Кирило і Методій, «учителі слов’ян».
Проте справжня переміна для нашої історії відбулася тоді, коли за князя Володимира наш народ вступив у хрещальні води Дніпра — українського Йордану — і, відкинувши темряву ідолів та просвітившись благодаттю Святого Духа, прийняв Христа як «Дорогу, Правду і Життя» (пор. Йо. 14, 6) для себе і для грядущих поколінь.
І саме до цього досвіду віри в нашій історії ми звертаємося знову й знову, щоб черпати з нього силу, натхнення і надію у нашій боротьбі з темними потугами пекла і гріха.
Втім, цей перехід через Йордан, цю внутрішню трансформацію, яку ми називаємо наверненням, мусить здійснювати кожне покоління нашого народу — і кожен син, і кожна дочка — знову й знову. І це стосується всього народу. Ми зможемо утвердитися як народ і держава та отримати нову надію для себе і своїх нащадків лише тоді, коли духовне оновлення стане не справою окремої пасіонарної частини українського суспільства, а справою життя всього народу — починаючи від політиків і закінчуючи домогосподарками та звичайними працівниками на заводах.
Щоб час здійснених надій настав якнайшвидше, а темрява гріха, агресії й смерті відступила, слід уже сьогодні починати відновлювати вірність Божому законові — згідно з обітницею, яку Господь Бог дав Своєму народові на горі Синай: «Коли ходитимете в Моїх установах і пильнуватимете Мої заповіді, і будете їх виконувати, … Я встановлю мир у краї, й зможете лягати (спати), і ніхто не буде вас турбувати; Я повиганяю хижого звіра з країни, і меч не проходитиме по краю вашім… Я ходитиму поміж вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом» (Лев. 26, 3.6.12).
Цю обітницю багато століть по тому пригадав народові святий Павло, звертаючись до християн Коринту: «Браття, ви — храм Бога живого, як сам Бог сказав був: Я поселюся в них і серед них буду ходити, буду їхнім Богом, вони ж будуть Моїм народом… Я буду вам Отцем, ви ж будете Мені синами й дочками, — каже Господь Вседержитель» (2 Кор. 6, 16.18).
Божі обітниці не стосувалися одного вибраного народу, а через нього — до усіх народів усіх часів. То ж здійснення обітниць Божих в історії і нашого народу станеться тоді, коли ми обмиємо власні душі й душу нашого народу водами покаяння і духовного очищення; коли відновимо в собі хрещальні постанови та щиро намагатимемося вірно служити Богові, поводячись як діти Божі, як діти світла, як діти воскресіння.
Молитва
Господи світла, правди і добра, слава Тобі, що зволив нас прийняти за Своїх дітей! Слава Тобі, що просвітив нас водою хрещення і світлом Святого Духа! Скріпи нас тим же Духом, щоб Він прийшов і вселився в нас та очистив нас і наш народ від усякої скверни! Пречиста Діво, Богородице, кивоте святости і чистоти, зроби нас живими храмами Святого Духа та вірними синами й дочками Небесного Отця. Амінь.
† Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
