Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#ДорогоюНадії: 12. Священнослужителі — пророки і провідники дорогою надії
5 листопада 2025
Апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах у своїй 12 духовній призадумі зі серії «Дорогою Надії» роздумує над біблійною подією переходу ізраїльтян через Йордан, проводячи паралелі між цим образом і покликанням Церкви сьогодні. Єпископ наголошує на ролі священників як провідників Божого народу, які несуть присутність Бога у світ — через служіння, жертовність і вірність. Особливим знаком Божої дії владика називає нові покликання в Українській Греко-Католицькій Церкві навіть у час війни, що свідчить: Господь не полишає свій народ, а провадить його до духовної Обіцяної Землі.
Біблійний опис переходу старозавітного Божого народу через Йордан до Обіцяної землі має ознаки літургійної процесії — і це, мабуть, не випадково. Попереду народу йшли священники, які несли Кивот Завіту, а води Йордану розступилися, зробивши плесо річки суходолом, тож увесь народ міг безперешкодно перейти межу, що відділяла його від бажаної цілі.
Важко не побачити в цій події паралелі зі спасенним переходом Ізраїлю через Червоне море. А Кивот Завіту, в якому зберігалися таблиці Божого Закону, пригадував народові, кому вони завдячують свій порятунок і що запевняє їм захист та безпеку перед ворогами: саме Бог і Його Закон мали стати надійною основою для розбудови релігійного та суспільного життя в Обіцяній землі.
Ця біблійна подія пригадує нам, як Бог провадить свій народ дорогами історії за посередництвом своїх вірних слуг, посвячених на Його службу. Їм Бог доручає нести Слово Божого Закону й Христової благовісті, а передусім — робити явною Божу присутність через служіння Святих Таїнств.
Священнослужителі у всі часи покликані йти на чолі Божого народу, будучи його провідниками та знаком вірної присутності самого люблячого Бога серед свого люду. «Твоя Церква завжди і всюди з тобою» — це не просто девіз VII-ї Сесії Патріаршого собору, а програма всього життя УГКЦ.
Понад столітній досвід супроводу українських емігрантів, онлайн-трансляції в умовах санітарних обмежень, пов’язаних із пандемією, духовний супровід народу на Майдані, душпастирська й гуманітарна опіка в умовах війни, служіння капеланів у війську — усе це приклади вірності самого Бога своєму народові й джерела великої надії для нас усіх.
Народ цінує служіння своїх священників, а Бог благословляє Церкву новими покликаннями.
Для мене особисто великим знаком Божої близькості й надії є щораз нові покликання і свячення — дияконські, священничі й єпископські — в нашій Церкві. Подумати лишень: у розпалі війни Господь дарував нам шістьох нових єпископів — у Донецьку, Києві, Івано-Франківську, Вроцлаві, в Мукачівській єпархії, а тепер — у Парижі. Неначе хотів огорнути Своєю турботою увесь наш край і усю Церкву. А Донецький екзархат, наполовину окупований, де вірні й духовенство перебувають у постійній небезпеці, має 15 кандидатів до священства в Київській Трьохсвятительській духовній семінарії!
Молитва
Господи, Джерело вірної любові й життя! Дякуємо Тобі за Твою присутність поміж нами і в нас! Дякуємо за Твоїх священників, які словом і Таїнствами спасіння провадять нас до Обіцяної Землі — Царства Небесного!
Пречиста Діво, Царице Апостолів і Мати християн! Бережи й охороняй наслідників апостолів — Святішого Отця, єпископів, священників і всіх служителів Твоєї Церкви. Зроби кожного з них вірним слугою Божим і люблячим та відважним провідником Твого народу. Амінь.
† Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
