Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#ДорогоюНадії: 2. Пізнання Бога — ключ до непохитної надії
18 жовтня 2025
Черговий текст є частиною духовних роздумів владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха у Німеччині та Скандинавії, з циклу «Дорогою Надії». У своїх посланнях владика ділиться світлом Євангелія, показуючи, що надія не є абстрактним почуттям чи людською вигадкою, а глибоким даром Божої присутності у житті людини. Ці роздуми запрошують нас до особистої зустрічі з Христом — єдиним справжнім джерелом сенсу, сили й надії.
Для того, щоб в душі людини пробудилася надія, не вистачить просто знати про існування Бога, потрібно пізнати Його і прийняти Його до свого життя. Тоді життя отримає свій сенс, свій напрямок, свою ціль, а в серці людини зродиться світло і вогонь надії.
Святий Павло в Посланні до Ефесян згадує, що вони перед тим, як «були без Христа», були рівно ж «без надії і без Бога на цьому світі» (пор. 2, 12). Так, можна з впевненістю сказати, люди безбожні є рівно ж без-надійні, тобто позбавлені надії. Папа Венедикт у своїй Енцикліці «Spesalvi — Надією спасенні» так прямо й стверджує: «Пізнати Бога — дійсного Бога — означає отримати надію» (п. 3).
Часто ми носимо у нашій свідомості фальшивий образ Бога, спотворений браком доброго християнського виховання, відсутністю автентичного духовного життя у нас самих, чи негативним впливом середовища, в якому живемо.
Остаточно, ми можемо пізнати Бога лише тією мірою, якою Він сам дає себе пізнати, а ми — будемо готові це обʼявлення, скероване до нас, прийняти.
Бог зі Свого боку вже зробив цей вирішальний крок назустріч нам, коли в особі Свого Єдинородного Сина явився нам і об’явив себе нам. «Бога ніхто ніколи не бачив; Єдинородний Син, що в лоні Отця, Той об’явив» (Йо. 1, 18). Відтепер кожен, хто бачить Сина, бачить рівно ж Отця і хто знає Сина, знає рівно ж Отця (пор. Йо. 14, 7–11).
Пізнання Бога ніколи не вичерпується, тому ніхто не може заявити, що вже пізнав Його і знає до кінця. Ми пізнаємо Його особливо тоді, коли зустрічаємо Його і перебуваємо з Ним. А цим найважливішим місцем зустрічі і пізнання Бога є Він, Ісус Христос, Який живе у Своєму Слові, у Своєму Тілі, яким є Церква, у Святих Таїнствах і у молитві, яку ми довершуємо під проводом Його Святого Духа.
Вчімося від Богородиці відкритості серця на прихід Бога до нашого життя, приймаючи Христа, та стаючи живим кивотом Його присутності і тим самим — знаком і носіями християнської надії.
«Той, що небо прихилив і в Тобі оселився, Діво, нині молитву Твою приймає, Богородице Пречиста, зважаючи на прохання Твоє. Помолися ж Йому щиро за нас, що на Тебе надію покладаємо, благословенна.» (Канон Покрова Богородиці).
† Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
