Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Гріх — перешкода на шляху єднання з Богом
3 серпня 2025
У третьому роздумі з циклу «Вічні Істини» владика Богдан, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, звертає увагу на одну з найглибших духовних загроз у житті людини — гріх. Саме він, за словами єпископа, є найнебезпечнішою перешкодою на нашому земному шляху до Отця. Підкреслюючи особисту відповідальність кожного за власний вибір між добром і злом, владика закликає в день Христового Воскресіння просити у Бога сили, щоб подолати зло, яке веде до смерті — як тілесної, так і духовної.
На нашій земній дорозі до Отця існує найнебезпечніша перешкода, що може не допустити нас до остаточного єднання з Богом у вічності. Ім’я цієї перешкоди — гріх. Гріх має багато облич і загрожує нам у різний спосіб та за різних обставин нашого щоденного життя.
Очевидно, за кожним гріхом стоїть темна особова сила, ворожа нашому спасінню, яка намагається відвести нас від дороги життя і звести на манівці гріха та вічної загибелі — диявол. Втім, остаточно лише наша вільна згода на його спокусу може стати причиною нашого падіння і гріха.
Свобода — великий дар Бога людині, що виражає її гідність та унікальність серед усіх живих істот. «Завдяки вільній волі кожен розпоряджається собою. Свобода є в людині силою зростання і дозрівання в істині та добрі. Свобода досягає своєї досконалості, коли вона спрямована до Бога, нашого блаженства… Допоки свобода остаточно не утвердиться в своєму найвищому добрі — Богові, вона передбачає можливість вибору між добром і злом, а отже — або поступу на шляху до досконалості, або відступу і гріха», — навчає Катехизм Католицької Церкви (1731–1732).
Однак цим унікальним даром людина часто зловживає, спрямовуючи його проти Божого задуму, а тим самим — і проти власного щастя та повноти життя. Перший акт, яким людина на початку своєї історії відступила від дороги життя, на яку її поставив і покликав Бог, ми називаємо первородним гріхом. Це стало найбільшою трагедією в історії людства, яка тяжіє над кожним поколінням нащадків Адама і Єви аж понині.
Катехизм Католицької Церкви так пояснює це: «Свобода людини є обмеженою і підвладною помилці. Насправді людина помилилася. Вона згрішила добровільно. Відкинувши Божий задум любові, вона сама себе ввела в оману; стала рабом гріха. Ця перша відчуженість спричинила багато інших. Історія людства від самого початку свідчить про страждання і гноблення, що походять із серця людини як наслідок зловживання свободою» (ККЦ, 1739).
Найпершим і найбільшим проявом цього «страждання і гноблення», яких людина зазнає внаслідок гріхопадіння, є її смертність, тлінність — одним словом, смерть.
Святий Павло чітко й лаконічно стверджує цю сумну істину нашого буття: «Заплата за гріх — смерть» (Рим. 6, 23). Смерть — це перша велика істина нашого буття, над якою будемо роздумувати.
А сьогодні, у день, коли ми спогадуємо пасхальну перемогу Христа над смертю і гріхом, просімо в Господа — Життєдавця, Який єдиний може врятувати нас від смерті, захоронити нас від першопричини вічної загибелі та вічного відчуження і віддалення від Нього.
Молитва
«Великий і милосердний Боже, усунь усі перепони на нашому шляху до Тебе, щоб ми, у спокої тіла і духу, могли вільно віддатися служінню Тобі — за молитвами Пресвятої Богородиці і всіх Святих». Амінь.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
