Коментар на Євангеліє неділі митаря і фарисея

2 Тимотея 3,10-15:

10. Сину Тимотею, ти пішов слідом за мною в моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі,  довготерпеливості, любові, постійності, 11. у переслідуваннях, у стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та в Лістрі; всі ці переслідування я переніс на собі, і від усіх них Господь мене визволив. 12. Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані. 13. А лихі люди й дурисвіти будуть дедалі більше поступати у злому, зводячи інших, і самі зведені. 14. Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. 15. Відаєш бо, від кого ти навчився, і вже змалку знаєш Святе Писання, яке може тебе зробити мудрим на спасіння вірою у Христа Ісуса.

Луки 18,10-14:

Сказав Господь притчу оцю: 10. – Два чоловіки увійшли в храм молитись: один був фарисей, а другий
– митар. 11. Фарисей, стоячи, молився так у собі: – Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. 12. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. 13. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: – Боже, змилуйся надо мною грішним! 14. Кажу вам: цей вернувся до свого дому виправданий, але не той; бо кожний, хто несеться вгору, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.

У літургічному році більшість часу складає час спомину таїнства воплочення, життя та відкуплення людства Сином Божим. Властиво, зараз ми живемо у чотиридесятниці між Різдвом, Богоявленням та Стрітенням, в котрому славимо Воплочення Сина Божого. Колядки та повсякденне вітання «Христос народився» проявляють одразу цей зміст.

Очевидно, що відтак все земне життя Христа, Богородиці, Івана Хрестителя мають свої пам’ятні дні та пости, звершенням котрих є Воскресіння та Зіслання Святого Духа. Поміж цими споминами цілий рік читаються уривки із Євангелія Христа, котре Він благовістив Своїм учням та народам. Всі перераховані поминання закликають нас занурюватися у таїнство особи Воплоченого Бога, черпати із Його скарбу св.Таїнств та Євангелія благодать для скріплення на дорозі власного спасіння.

Однак, приблизно одну десяту року займає особливий час, із дещо іншим богословським аспектом. Тоді як більшість року має споглядальний характер на божественне Провидіння, дію і навчання для віруючої особи, то особливістю часу Великого Посту є споглядання за власним духовним світом, зважування своїх досягнень у вірі та втрат. Всі богослужіння Великого Посту містять покаяльний зміст, переспівуючи покаяльні розповіді Святого Письма та достосовуючи їх до власної особи кожного молільника. Від сьогодні у богослужіннях використовуватиметься особлива книга – Посна Тріодь, котра супроводжуватиме нас до останньої неділі Великого посту – Квітної неділі. Фактично час Великого Посту є часом духовного екзамену для всіх нас про кількість наших недостатків. При тому цей духовний іспит, як і у навчальних закладах, починається із чотирьохтижневого приготування, адже критерії самооцінки не можуть бути поверхові та
суто суб’єктивні, за логікою «я нікого не вбив». Сфера нашого аналізу у цьому часі є насамперед світ наших почуттів, думок, емоцій, з усіма їх незадоволенням, незгодою і наріканням, байдужістю і черствістю, розчаруваннями та озлобленістю по відношенні до моїх ближніх.

Саме на про цей особистий духовний рівень говорить Ісус у сьогоднішньому Євангелії. Як серцевідець, Він наводить життєвий приклад із тогочасного юдаїзму, де провідною релігійною течією були фарисеї. Люди, котрі свідомо вирішили жити за правилами навчання Слова Божого і передань, весь їх день, тиждень, місяць був регламентований відповідними часами для молитви, посту, пожертвами, вивченням Тори. Тим вони відділялися від більшості простого народу, котрі не належали до їх спільноти. Сама назва «фарисеї» походить від дієслова «параш» - «відокремлювати, відділяти» й наголошує на їх окремішності від загалу. Сама ж молитва фарисея базується на таких же узагальненнях – він дякує Богу, що він не такий, як загал.

Важливою євангельською наукою сьогоднішнього дня є заклик не судити своїх ближніх, не вивищувати себе, незважаючи на кількість молитов чи інших практик у свому житті. Адже Господь стукає як до праведних, так і до грішних, щоб навернути усіх. Властиво, вступний стих до сьогоднішнього уривку, котрий не попадає у рамки літургічного читання, наголошує це: «для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів» (Лк 18,9). Згадаймо також і молитву перед святим
Причатям у нашій Літургії. Перед прийняттям святих Тіла і Крові, ми спільно сповідуємо у дусі навчання Христа: «Ти прийшов у світ, грішників спасти, з яких я є перший». При тому важливо зрозуміти, що тут не йдеться про примус визнати себе найбільшим грішником, а про те, що з перед усім навколо мене – я перший немічний у вірі. Очевидно, і слова самого грішного митника ми тричі повторюємо: «Боже, милостивий будь мені грішному». Хай Дух Господній наповнить серця усіх нас, особливо тих, які віддалені від нього тяжкими гріхами вбиств, чужих сліз і горя.

Благословенного і святого воскресного дня і тижня всім нам бажаю!

о. д-р Петро Терлецький, адміністратор душпастирств м. Ґьотінґен та Брауншвайґ

Дивіться також

9 травня «Небо є там, де є любов», — владика Богдан у празник Вознесіння Господнього 4 травня Коментар на VI неділю після Пасхи (сліпородженого) 29 квітня Коментар на Євангеліє неділі Самарянки