Коментар на неділю всіх святих українського народу

Недільний Апостол і євангельський уривок:

Рим. 99 зач.; 8,28–39

Браття, 28 знаємо, що тим, які люблять Бога, — покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. 29 Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; 30 яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив. 31 Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? 32 Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, — як же разом із ним не подарує нам усього? 33 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог — той, що оправдує; 34 хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, — він заступається за нас. 35 Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36 Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.» 37 Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас. 38 Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39 ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім».

Мт. 10 зач.; 5,1–16

У той час Ісус 1 зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; 2 а він, відкривши уста, почав навчати їх: 3 «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. 4 Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. 5 Блаженні засмучені, бо будуть утішені. 6 Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. 7 Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. 8 Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. 9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. 10 Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. 11 Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. 12 Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами. 13 Ви — сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба — викинути її геть, щоб топтали люди. 14 Ви — світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 15 І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 16 Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі».

Мікроконтекст: Нинішній євангельський уривок розпочинає тзв. «нагірну проповідь» Ісуса (див. Мт. 5,1–7,29), в якій Він проголошує свою духовну програму» як своєрідну суму християнської моралі. У ній, розвиваючи свій перший заклик: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько!» (Мт. 3,15), Ісус говорить про дійсну справедливість, через яку осягаємо Небесне Царство (див. Мт. 5,20) та уникаємо пекла (див. Мт. 5,22.29–30). Ця основна ідея віддзеркаюється чітко у вісьмох Христових блаженствах: Вони розпочинаються та закінчуються обітницею Небесного Царства: «Блаженні…, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 5,3.10), натомість справедливість (гр. дікеосíні), як засіб до його осягнення, стоїть при кінці (див. Мт. 5,10) та в самому центрі восьмичастинної композиції: «Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться» (Мт. 5,6). Ба навіть більше, бо «здійснити всяку справедливість (гр. дікеосíнін)», це — мета цілої приюдної діляльности Ісуса, починаючи вже від хрещення в Йордані (див. Мт. 3,15). З темою справедливости пов’язане теж нинішнє читання з послання до Римлян, у якому апостол Павло заявляє, що ми не будемо винувачені (див. Рим. 8,33) як пісдудні, оскільки Бог оправдав нас (див. Рим. 8,30.33). Щоб зрозуміти, що саме автор має тут на увазі та якою є насправді Божа справедливість, потрібно заглянути у Старий Завіт.

Макроконтекст: У своєму мабуть найбільш відомому покаянному псальмі цар Давид молиться: «Ізбав мене від вини крови, Боже, Боже спасення мого, і язик мій радісно прославить справедливість (гр. дікеосíнін) Твою» (Пс. 50 (51),16). Ці слова він промовляє внаслідок розмови з пророком Натаном, який приводить його до щирого покаяння «після того, як був він з Ветсавією». З контексту випливає, що згадана тут Божа справедливість, як прояв Його милосердя, надолужує за людські гріхи та звільняє каяника від вини. Потім однак з уст цього  ж самого пророка Натана лунає Божа обітниця для сина Давида, яка в перекладі з Септуагінти звучить так: «Я буду йому за батька, і він буде Мені за сина. І якщо прийде його несправедливість, оскаржу його палицею мужів і пасами людських синів, а моє милосердя не відніму від нього» (2. Сам. 7,14–15). Як видно, справедливість Божа полягає тут у цьому, що Він, караючи сина Давида за проступки, виховує його як Отець. Але чи таке поєднання милости і спаведливої кари взагалі можливе?

Керигма: Позитивна відповідь на це питання можлива тільки «у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням (гр. дікеосíні), і освяченням, і відкупленням» (1. Кор. 1,30). У Хрещенні й у Сповіді нам прощено всі гріхи тільки завдяки тому, що Він їх узяв на Свої рамена. Він, як обіцяний син Давида, був покараний за нас «палицею мужів і пасами людських синів», тобто витерпів муки і хрест, сповнюючи волю Небесного Отця: «Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас» (Рим. 8,32). Але для цього потрібно було, щоб Син Божий став людиною, як про це в посланні до Римлян пише святий апостол Павло: «Бог, — пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі, щоб оправдання закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за духом» (Рим. 8,3–4). Учасниками цього Тіла Христового стаємося в найсвятішій Тайні Євхаристії, у якій Господь у вигляді Хліба приходить, щоб накормити нас. Тому насправді: «Блаженні голодні та спраглі справедливости», тобто Христа, «бо вони наситяться» (Мт. 5,6). «Блаженні ті, що на шлюбну вечерю Агнця покликані» (Одкр. 19,9). Цього досвідчили вже на собі всі святі українського народу. Наслідуючи їх, і ми отримаємо Небесне Царство як вічну нагороду. Амінь.

о. д-р Мирослав Йосиф Лопух

Дивіться також

22 липня Владика Богдан у Патріаршому соборі: «Вчімося від сотників сьогоднішнього дня сильної та живої віри, з якої проросте велике дерево надії» 21 липня Коментар на Євангеліє IX неділі після П’ятидесятниці 7 липня Коментар на Євангеліє VII неділі після П'ятидесятниці