Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Місце пам’яті, молитви і перестороги», — владика Богдан на молитві у колишньому концтаборі
12 травня 2024
11 травня 2024 року Преосвященний владика Богдан очолив панахиду в меморіальному комплексі на місці колишнього концтабору в Дахау. А після молитви, українці, які прийшли вшанувати пам'ять усіх, хто загинув у цьому концтаборі, під проводом історика Дмитра Злепка запізнали трагічне життя в'язнів та систему роботи цього табору.
«Стоїмо на місці, яке просякнуте людським стражданням, людською кров’ю, людськими сльозами. Сьогодні прагнемо, щоб Божа благодать торкнулася цього місця», — розпочав свою проповідь єпископ до присутніх на молитві українців.
А відтак апостольський екзарх поринув у минуле, спогадуючи наслідки злодіянь фашистського і комуністичного режимів. «Фашистський і комуністичний режими були винуватцями цього страшного злочину проти Бога і проти людства. На жаль засудженим став лише один режим. І в тому жахітті, яке огорнуло всю Європу, найбільшою жертвою стала Україна. І саме весною, коли християни святкують пасху Господню — перемогу над пеклом, над гріхом, у 1945 році в Європі знову запанував мир. Ми сьогодні зібрані тут, як діти цього народу, який багато постраждав у ІІ Світовій війні і для якого закінчення тої війни ще не означало визволення від тоталітаризму. Сьогодні також конвульсії червоного режиму Україна відчуває на своєму тілі та своїй душі», — сказав архиєрей.
«У цих днях ми спогадуємо Вознесіння Господнє, говорячи про небо, яке є там, де є правда Божа і любов. Стоячи тут, ми також усвідомлюємо, що пекло теж не є далеко. Пекло інколи може просякнути нашу людську дійсність. Там, де є ненависть, брехня, гріх і смерть, там виявляє свою присутність пекло. Але Христос сходить до пекла і перемагає його. Це є джерелом нашої надії сьогодні і це є запорука нашої перемоги завтра», — мовив проповідник.
Далі у своєму слові владика Богдан окреслив трьома словами значення цього концентраційного табору для сучасної людини, називаючи його місцем пам’яті, молитви і перестороги.
«Без Божої сили наш народ і Церква вже б давно перестали існувати. А те, що ми є — це вияв Божої присутності та Його дії між нами. І пам’ять про це ми зберігаємо та хочемо передати нашим дітям. Ця вічна пам’ять Божа має бути з’єднана з пам’яттю народу і тоді він буде непоборний», — наголосив архиєрей.
«Це місце пам’яті є також місцем молитви, де ми хочемо їм сказати, що вони не є забутими. Ми, сьогодні, в молитві єднаючись з Богом, огортаємо їх тоді. Бо молитва має дію не лише сьогодні чи на майбутнє, але має свою благодатну дію у минуле», — сказав український єпископ.
Говорячи про пересторогу, владика Богдан показав злочинні наслідки неокараного комуністичного режиму, який сьогодні окуповує територію України і вбиває українців. «Це місце є місцем перестороги. Цивілізований світ завжди повторював: „Ніколи більше…“, — і раптом посеред ХХІ століття це „ніколи більше“ знову з’явилося на східних рубежах Європи. Там з’явилося пекло, яке було переможене у 1945 році. Але злочин не був названий по імені, не був спокутуваний, а тому далі буде продовжувати свою руйнівну силу», — сказав проповідник.
«Маємо сприймати нинішню війну як заклик до глибокого іспиту сумління, щоб зрозуміти, де Європа і світ змарнували нагоду, щоб не допустити цього злочину. Те, що переживає сьогодні український народ, є свідченням того, що зло не було покараним. Ми хочемо миру, але наші сусіди повторюють злочини, які робили їхні режими. Буча, Ірпінь, Маріуполь — це все є їхнє „повторєніє“. Але ми молимося, щоб Господь Бог виявив свою силу над силами зла, і ми просимо Господа, щоб Він подолав пекельні сили російського агресора», — мовив на завершення свого слова владика Богдан.
Варто додати, що блоки № 26, 27, 28 і 29 були місцем, де перебували священники. Кожен з таких блоків вміщав до 600 людей. На сьогодні завдяки праці історика Дмитра Злепка ідентифіковано 25 українських священників.
