Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#Назустріч Різдву: День 12. Вифлеємська зоря вказує шлях і кличе у дорогу
9 грудня 2022
#НазустрічРіздву — це авторський духовний медіапроєкт владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії. У ньому єпископ прагне спільно із усіма людьми доброї волі благодатно та ефективно переживати кожен день Різдвяного посту на шляху до світлого празника Воплочення Божого Сина. Тому з усіма своїми фізичними та духовними силами вирушаймо у спільну мандрівку віри із владикою Богданом!
і любим світлом сіяє,
хвиля спасення нам завитала —
Бог в Вифлеємі раждає…»
Улюблена колядка мого дитинства… Вона звіщає народження Спасителя, а першим знаком, яким небо проголошує цю спасенну благовість, є зоря.
Учені всіх часів ламали собі голову над виясненням природи і походження цієї зірки. Було чимало астрономічних теорій: хтось ототожнював цю зірку з кометою Галеєю, хоча остання з’явилася задовго до Різдва Христового — у 12–11 рр. перед Христом. Інші, як от славетний вчений Йоганнес Кеплер (+1630), вирахували, що з 7 на 6 рік до Христа, який вважається імовірним роком народження Ісуса, відбулося поєднання планет Юпітера, Сатурна і Марса і що саме це явище описане у Євангеліях як нова зірка Христа-Месії. Ще хтось вбачав вифлеємську зірку у суперновій, тобто слабкій або дуже віддаленій зірці, на якій стається колосальний вибух, внаслідок якого впродовж довшого часу на небі випромінюється інтенсивне світло (пор. Й. Ратцінгер, Венедикт XVI, Ісус з Назарету, Пролог, Дитячі роки Ісуса, укр. пер. 88–89).
Отці Церкви підходили до розуміння природи і походження цієї зірки радше з богословської точки зору, вбачаючи у ній чудесне надприродне явище, «невидиму силу, яка прийняла образ зірки» (Йоан Золотоустий), щоб привести мудреців зі Сходу до Новонародженого Месії. Справді, дивний рух зорі, яка то з’являється на небосхилі, то пропадає, при цьому простує не зі сходу на захід, а з півночі на південь, нарешті начебто сходить з дороги і «стає» над місцем, де народилося Дитя, — усе це дає підстави вважати, що євангелист Матей у своєму описі, мабуть, радше каже про чудесну — «релігійну» чи «богословську» зірку (пор. А. Пацьорек, Коли Ісус народився у Вифлеємі, 48–49).
Втім, якою б не була природа зірки, для нас важливо, що вона є знаком, посланим від Бога, про народження Христа Спасителя. Ця зірка привернула увагу мудреців своїм незвичним світлом. Можливо, у своєму серці ці люди вже віддавна відчували поклик до зустрічі з Всевишнім, зокрема під впливом мудрості, яку черпали від споглядання природних світил. І ось тепер, вид ясної зорі з новою силою усвідомив їм їхні внутрішні пошуки і запалив внутрішній вогонь прагнення Бога, спрагу за зустріччю із Ним. То ж, ведені не так зорею, як, радше, своїм внутрішнім бажанням, тугою серця, вони рушають у дорогу.
Зоря є символом і знаком Божої близькості і Божої величі, і вона в природній спосіб підносить душу до Бога. Проте, у серці кожної людини світить інша зоря, духовна — відвічне прагнення, записане Богом в глибинах нашого єства, зустріти нашого Творця і Спаса, наблизитись до Нього, з’єднатися із Ним. Нам треба тільки вміти зауважувати ці зорі — на небі, що над нами, і в потаємних закутках власної душі. Німецький філософ Еммануїл Кант писав свого часу: «Дві речі наповнюють мою душу все новим здивуванням і благословенням — зоряне небо наді мною і моральний закон у мені».
Втім, для того, щоб пережити зустріч з Богом, не вистачить лише побачити «зорю» чи захопитися її красою. Слід неодмінно вирушати у дорогу, робити крок назустріч Богові, тривати в пошуках, аж доки не осягнемо мети.
Молитва
Мій Господи і Царю, Владико неба і землі! Ти засвічуєш сонце і місяць, Ти посилаєш ясні зорі, щоб вказували нам дорогу і підтримували при житті усе створіння. Ти в серці кожної людини запалив таїнственне духовне світло — прагнення вічності і тугу за зустріччю з Тобою. О зірко Вифлеєму, що світиш в небі наді мною і в серці у мені! Веди мене до Бога, провадь дорогою життя, аж доки я не стану на порозі Дому Отця, поклонюся Воплоченому Богові і, очистившись вогнем Святого Духа, з’єднаюся із моїм Богом, Творцем і Спасителем, навіки. Амінь.
