Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#Назустріч Різдву: День 13. «Небеса повідають славу Божу…»
10 грудня 2022
#НазустрічРіздву — це авторський духовний медіапроєкт владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії. У ньому єпископ прагне спільно із усіма людьми доброї волі благодатно та ефективно переживати кожен день Різдвяного посту на шляху до світлого празника Воплочення Божого Сина. Тому з усіма своїми фізичними та духовними силами вирушаймо у спільну мандрівку віри із владикою Богданом!
«Небеса оповідають славу Божу,
і діло рук Його проголошує твердь небесна»
(Пс. 19, 2)
Мудреці зі Сходу, вирушаючи в дорогу, керувалися об’явленням чудесної зорі на небі. Вони за своєю професією були призвичаєні споглядати небесні світила, то ж це незвичне явище пробудило в їхніх серцях укрите прагнення до зустрічі з Творцем.
Св. Василій Великий називає природу відкритою книгою, яка навчає людей про Творця. Подібно каже Псальмоспівець: «Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна» (Пс. 19, 2). Здатність споглядати красу природи і велич сотворіння може допомогти людині відкрити сліди Творця і Його мудрість та досконалість, бо «невидиме ж його [Боже], після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество» (Рим. 1, 20).
Святіший Отець Франциск, роздумуючи над крокуючими за зорею мудрецями, питається: Чому лише вони побачили зорю? — і ділиться такими роздумами з цього приводу: «Можливо, тому, що мало хто тоді підносив очі до неба… Часто у житті люди задовольняються тим, що скеровують свій погляд до землі: вистачить мати здоров’я, трохи грошей і ще трохи — розваг. Натомість, щоб жити по-справжньому, потрібно керуватися вищою метою, а тому потрібно мати погляд, скерований угору».
Так, природа, космос з їх захоплюючою величчю і незбагненною та до кінця не «розшифрованою» красою можуть скерувати наш погляд «угору», до божественних висот, до нашого остаточного призначення, до єдності з Творцем і поклоніння Йому. Але вони однаковою мірою можуть зупинити нас на півдорозі, а навіть гірше — відвести нас від істинного шляху, фіксуючи на собі людський погляд і увагу та претендуючи на те, щоб самим стати об’єктом поклоніння.
Як зауважує Папа-емерит Венедикт XVI-й, «мова створіння дає різні підказки, пробуджує у людині відчуття Творця… Але пізнання, яке походить від створіння і конкретизується в релігіях, може також зійти на манівці, тому воно більше не спонукатиме людину до злету, а лишень фіксуватиметься у системах, у яких, як вона вірить, зможе щось протиставити прихованим силам світу» (Йосиф Рацінгер Венедикт XVI, Ісус з Назарету. Пролог. Дитячі роки Ісуса, укр. пер. 90–91).
Проявом такого спотвореного погляду на природу є примітивні давні релігії, а їхнім відгомоном нині є спроби, в тому числі і серед нашого народу, повернутися до язичництва, або такі, на перший погляд «невинні» практики, як гороскоп, коли людина за констеляцією зірок думає знати відповіді на свої найбільш трепетні і вагомі запитання. Тому св. Григорій з Назіянзу говорить, що в той момент, коли волхви поклонилися Ісусові у яслах, настав кінець астрології, бо зірки відтепер пішли по заданих Христом орбітах.
Нам, християнам, дітям Божим, не личить опускати свого погляду донизу, бо ми покликані пильно шукати того, що «вгорі», де перебуває Бог, Якому все створіння видиме і невидиме виголошує Йому хвалу, подяку і прославу. До цього кличе нас св. Павло в посланні до галатів: «Колись то ви, не знавши Бога, служили богам, що не були справді богами. Тепер же, коли ви спізнали Бога, чи радше, коли Бог спізнав вас, — як можете ви повертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як і колись, хочете знову служити? Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! Побоююся за вас, чи не трудивсь я коло вас даремно!» (Гал. 4, 8–10).
Молитва
Господи і Творче світу! Славимо Тебе за діло Твоїх рук — природу, космос, чисте небо, сонце, місяць, ясні зорі, які Ти на початку сотворив і через які Ти об’являєш нам свою відвічну мудрість, досконалість, божество. Разом з усім створінням хвалимо і славимо Тебе та просимо покірно: нехай не зводить нас з дороги істинного поклоніння тлінна краса сотвореного світу, але нехай вона веде нас до єднання із Тобою, нашим Творцем і Господом. Амінь.
