Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#Назустріч Різдву: День 18. Що принесу Тобі у дарі, мій Господи і Царю?
15 грудня 2022
#НазустрічРіздву — це авторський духовний медіапроєкт владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії. У ньому єпископ прагне спільно із усіма людьми доброї волі благодатно та ефективно переживати кожен день Різдвяного посту на шляху до світлого празника Воплочення Божого Сина. Тому з усіма своїми фізичними та духовними силами вирушаймо у спільну мандрівку віри із владикою Богданом!
Три мудреці зі Сходу принесли новонародженому Божому Дитяті свої дари: золото, ладан, миро. У цих дарах Святі Отці завжди вбачали пророче сповіщення місії Христа та Його божественно-людську природу.
Ось як, для приміру, роздумує Святитель Кефалонітський Ілля Минятій: «Волхви, коли прийшли і побачили Божественне Немовля з Марією, Його Матір’ю, з глибокою повагою впали і поклонилися, відкрили свої скарби і принесли Йому дари — золото, ладан і смирну. Керуючись Божественним промислом, вони визнавали в Його особі: через золото — царя, через ладан — Бога і через смирну — смертну Людину».
В текстах Мінеї, в Навечіря Різдва Христового Церква молиться, споглядаючи, як не лише царі зі Сходу, але усе створіння скеровує свої стопи до Новонародженого Дитяти, приносячи Йому свої дари: «Творіння радісно вітає Бога в тілі, принісши дари Дитяті: ангели — спів, небо — зірку, мудреці — золото, ладан і миро, пастирі — подив, земля — вертеп, пустеля — ясла, людство — Матір Діву».
Наближаючись крок за кроком до різдвяних ясел, мабуть, і ми спонтанно питаємо самих себе: а що я принесу Ісусові, які дари складу Йому до стіп?
Гарну, як на мене підказку, дає під цим оглядом Жан-Ромен Фріш у своїй книжечці «39 слів підбадьорення»: Золото, як ми приносимо, наше «золото» — це, звичайно не матеріальні статки, а наші людські багатства, таланти, які Господь вклав у нас, і які ми намагалися примножити (див. Мт. 25, 14–30). Не забуваючи також про нашу убогість, нужденність, наші слабкості, нашу потребу у відкупленні, прощенні… Ось наше золото.
А що таке наш «ладан»? Це — смиренний запах нашої молитви прослави, прохання, довірливого і невимушеного, прохання малих і вбогих, якими усі ми є перед Богом.
А наше миро? Миро — це бальзам, який отримують з гіркого кореня. Ми також приходимо зі своїми жалями, розчаруваннями, зневірою — усім тим, що у нашому житті залишило по собі гіркоту. А Ісус перетворить цю гіркоту на бальзам, який заспокоює, приносить полегшу, зцілює силою своєї любови. Адже він бачить глибину наших сердець, наші прагнення миру, радости, щастя і хоче їх сповнити.
Ісус прийме золото наших талантів і нашої убогости, ладан нашої молитви і миро наших страждань; Він оцінить їх набагато вище, ніж багаті дари царів. Адже ми даємо Йому наше життя, таке, яким воно є, без прикрас і красивої обгортки, у всій своїй правді тіні й світла. І вірмо, що ніщо не може бути ціннішим в Його очах, що кожне наше убоге життя варте для Нього набагато більше, ніж прекрасні дари царів» (36–37).
Молитва
Ісусе милий, ми не багаті,
Золота, дарів не можем дати,
Но дар цінніший несем від мира,
Се віра серця, се любов щира.
