Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#Назустріч Різдву: День 9. Оселений у місті Назарет
6 грудня 2022
#НазустрічРіздву — це авторський духовний медіапроєкт владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії. У ньому єпископ прагне спільно із усіма людьми доброї волі благодатно та ефективно переживати кожен день Різдвяного посту на шляху до світлого празника Воплочення Божого Сина. Тому з усіма своїми фізичними та духовними силами вирушаймо у спільну мандрівку віри із владикою Богданом!
«… оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься» (Мт. 2, 23).
Після смерті Ірода, Пресвята родина повертається у рідну землю, але праведний Йосиф, попереджений уві сні Ангелом Господнім, не оселюється в околицях Єрусалиму, і відходить на периферію — до селища Назарет, що на півночі Галилеї. Євангелист Матей пов’язує це рішення св. Йосифа з здійсненням пророцтва про те, що майбутній Месія назветься «Назореєм».
Трудність для тлумачів Св. Письма у випадку безпосереднього поєднання місцевості з іменем Месії полягала на тому, що Назарет взагалі не згадується в священних текстах Старого Завіту. То ж євангелист Матей застосовує поширений в єврейській екзегезі метод парономазії, тобто подібності імен: він показує, що справді існує зв’язок між Ісусом з Назарету і Старим Завітом, оскільки є принаймні два поняття в Старому Завіті, співзвучні з іменем згаданої місцевості: «назір», тобто «посвячений» — особа свята, в особливий спосіб присвячена Богові (пор. Суд. 13, 5.7), та «незер» — «пагін», «паросток», про який пророкує Ісая, коли заповідає, що він проросте з кореня Єссея і що на ньому спочине Господній Дух, та що він судитиме народи справедливо (пор. Іс 11, 1 нн).
Іншими словами, перебування Ісуса в Назареті описується Матеєм не як щось випадкове, спонтанне, але як приналежне до відвічних планів Божих. Віднині вже навіть сама назва маленького поселення Назарет, в якому проживатиме Воплочений Син Божий, пригадуватиме, що Він — Божий дар для людства, посвячений Богові і ділу спасіння людського роду, та що Він — отой життєдайний паросток Єссея, повний сили і благодаті Святого Духа, що принесе людині і усьому людству нове божественне життя, до участі в якому усі будуть запрошені через єднання з Ним, подібно як гілки пов’язані із виноградною лозою (пор. Йо. 15, 1–8).
Варто, до речі, пам’ятати, що в розповідях про народження і дитинство Ісуса Христа кожен титул, наданий Йому, має своє глибоке значення і допомагає краще збагнути справжню ідентичність Воплоченого Божого Сина. Таких титулів є чимало, зокрема — ім’я Ісус, що означає «Господь спасає», ім’я «Еммануїл», що значить «З нами Бог», «Син Божий» і врешті — титул «Назорей».
До певної міри це останнє ім’я, в прив’язці до місцевості проживання — Назарету, було в поточному сприйнятті сучасників Ісуса радше негативним, ніж месіянським, про що свідчить реакція Натанаїла на вістку-запрошення Филипа прийти і познайомитися з Ісусом, Вчителем, котрий прибув із Назарету: «А що доброго може бути з Назарету?» (Йо. 1, 46).
Проте, наш Бог — це Бог несподіванок. Його не бентежить земна слава і не зупиняють людські упередження і стереотипи. Він іде на периферії людської цивілізації, щоб звідтам розпочати тріумфальний хід Свого Царства; Він дає себе зустріти там, де людина найменше цього сподівається; Він «скидає могутніх з престолів і підносить смиренних на божественні висоти» (пор. Лк. 1, 52); Він вкотре пригадує, що «не місце красить людину, а людина місце», — як каже наше народне прислів’я, і що «Господь не дивиться на особу, а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний» (Дії 10, 35).
Молитва
Господи наш і Спасителю Ісусе Христе! Ти оселюєшся у віддаленому місці, щоб ніхто з людей не почувався віддаленим від Бога і від благодаті. Ти береш на себе ім’я, обтяжене людською зневагою і погордою, щоб всім, хто зазнає зневаги і погорди, дати нову надію і вказати шлях на божественні висоти. Прошу Тебе: навчи мене стримуватися від оцінювання моїх ближніх на основі їх зовнішніх прикмет чи їхнього походження, а ставитись до всіх з належною увагою і шаною. Зроби моє серце вразливим на Твою присутність і відкритим до зустрічі з Тобою у кожній людині і у всіх обставинах життя. Амінь.
