Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#НазустрічРіздву: День 22. Різдво — таємничий обмін дарами між Багатим і убогими
19 грудня 2022
#НазустрічРіздву — це авторський духовний медіапроєкт владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії. У ньому єпископ прагне спільно із усіма людьми доброї волі благодатно та ефективно переживати кожен день Різдвяного посту на шляху до світлого празника Воплочення Божого Сина. Тому з усіма своїми фізичними та духовними силами вирушаймо у спільну мандрівку віри із владикою Богданом!
Євангелист Лука розпочинає свою розповідь про народження Спасителя згадкою про одну історичну подію: «Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю» (Лк. 2, 1). Здавалося б, ця інформація допомагає лише краще побачити контекст Різдва, але, насправді, вона допомагає збагнути усю його глибинну сутність.
Бо ось в той час, коли земний володар — римський кесар — започатковує процес перепису населення країни і майна, яким його люди володіють, щоб через підвищення податку ще більше їхнім коштом збагатитися, Цар Всесвіту, Владика неба і землі сходить з небесного престолу слави на грішну землю, стаючи задля нас убогим, щоб ми через це Його зубожіння стали багатими у Бозі: «Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли» (2 Кор. 8, 9).
Один італійський проповідник зауважує: «Різдво є чудесним обміном дарами між багатим, котрий усе посідає, та убогим, якому усього бракує. Ісус — багатий, а ми — убогі. І все ж у Різдві Він є убогим, а ми — багатими. Різдво є таким таємничим парадоксом» (don Franco Mastrolonardo).
Кожен, хто наближається до Бога, стає учасником цього євангельського парадоксу: віддає Богові в Христі Ісусі те, що людське, а взамін отримує від Христа те, що Боже. Віддає Богові свою слабкість, неміч, крихкість, свої провини, похибки, гріхи, а отримує Боже милосердя, прощення, любов і повноту життя. Який таємничий і дивовижний обмін! І все це — дар Різдва!
А вже найбільшим Божим даром для людини є Він сам, Який дає себе людині, Який видає себе на смерть замість людини, щоб вона могла жити вічно.
Отримавши цей дар, людина не бажає більше вже нічого. Це дуже добре розуміли усі Святі. Так, приміром, свята Тереза Авільська любила повторювати: «Бог сам вистачить!». Св. Павло, пізнавши глибину «багатства, мудрости і знання Божого» (Рим. 11, 33), почав вважати все на цьому світі за сміття і був готовий втратити все, «аби тільки Христа придбати» (пор. Флп. 3, 8). Таке глибоке розуміння цінності духовного життя і приязні з Христом є наслідком глибинного навернення, яке так чи інакше пережили усі Святі.
Житіє св. Терези від з Лізьє, знаної ще як св. Тереза від Дитятка Ісуса, розповідає про її досвід такого «повного навернення», яке сталося якраз у різдвяну ніч 1886 року. Коли батько зауважив, як 13-річна Тереза після повернення з різдвяної нічної месси бігла діставати різдвяний подарунок з «зачарованої туфлі», то мав необережність сказати: «Добре! На щастя, це вже останній рік!». Тересу, яка почула це, батьківська фраза вразила і дуже заболіла, але за мить її обличчя розпогодилося і на ньому замість смутку засяяла щира усмішка. Згодом вона назве цей момент «чудом благодаті». Вона, що завжди була «малою принцесою у домі», вмить подорослішала, в першу чергу — духовно: «Я відчула велике бажання працювати для навернення грішників, бажання, якого я ніколи до цього часу не відчувала так сильно […] Я відчувала, що Божа милосердна любов увійшла в моє серце, разом з потребою забувати про саму себе, щоб догоджати іншим, і від цього моменту я була щасливою! … Тієї ночі, в котрій Ісус став слабким і стражденним з любови до мене, Він учинив мене сильною і відважною…».
Молитва
Господи мій і Боже, відвічне Джерело багатства і повноти життя! До Твоїх стіп складаю все моє життя, себе самого віддаю Тобі. Стаю перед Тобою з порожніми руками і відкритим серцем. Прийди до мене, Господи і Боже, і обдаруй мене Собою, бо, маючи Тебе, в нічому більше не відчуватиму потреби. Бо твердо вірю, що у Тобі і через Тебе Отець Небесний збагатить мене своїми щедрими дарами тут, на землі, і колись у вічності. Амінь.
