Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
«Ніхто не зможе знищити наш народ», — владика Богдан у день пам’яті жертв Голодоморів
23 листопада 2024
23 листопада 2024 року у катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці м. Мюнхен молились за жертв Голодоморів 1932-1933 років. Архиєрейську Божественну Літургію очолив Преосвященний владика Богдан, який у своєму слові, говорячи про цей день скорботи за мільйонами невинно загиблих від штучного голоду, назвав Голодомор зброєю проти українського народу. Єпископ наголосив, що Голодомор — це не лише трагедія минулого, а й виклик для сучасності:
«Голодомор — це масове вбивство, якого світ не знав, а зараз знову ворог хоче довершити свою криваву справу, стерти з лиця землі українську державу і народ. І сьогодні ми зібралися для того, щоби прикликати Божу поміч, милосердя, силу і Божу ласку».
У своїй проповіді архиєрей підкреслив, що найжахливішою смертю є смерть від голоду, адже вона позбавляє людину не лише життя, а й гідності. Комуністичний режим, який організував цей геноцид, намагався знищити не тільки фізичне існування українців, але й духовне коріння, руйнуючи храми та вбиваючи душпастирів.
«Ми сьогодні духовно вертаємося до жертв Голодомору і хочемо кожну жертву огорнути нашою молитвою і Божим милосердям», — сказав апостольський екзарх.
Закликаючи вірян до пробудження сумління, владика Богдан наголосив на важливості збереження історичної пам’яті:
«Народ, який не пам’ятає свого минулого, буде позбавлений свого майбутнього. Пам’ять для народу є життєдайною, так як коріння для дерева. Але пам’ятати маємо не для того, щоб плекати почуття помсти чи ненависті, а щоб бути чуйними, не допускати подібних злочинів у теперішньому і майбутньому».
Архиєрей також звернув увагу на те, що сучасний світ занадто легко забуває уроки історії. Проповідник закликав до критичного переосмислення не лише нацистських, але й комуністичних злочинів, які, за його словами, досі залишаються недооціненими у Європі.
«Зараз в Україні вирішується доля Європи і цілого світу, хоч вони цього можуть і не усвідомлювати. Ми маємо молитися, щоб пробудилася жива пам’ять Європи».
Завершуючи проповідь, владика Богдан закликав вірян не втрачати надії, адже пам’ять є джерелом не лише болю, але й віри та сили. Особливий акцент він зробив на Літургії як моменті єднання з Богом, який дає надію і благословення:
«Ми спогадуємо не тільки важкі сторінки нашої історії, але ми також спогадуємо присутність Бога у цій історії, присутність сили духа і віри нашого народу, завдяки якій ми сьогодні існуємо і будемо існувати. Ніхто не зможе знищити наш народ доки він триває у Бозі, доки він плекає віру у своєму серці. Тому спогадування історії означає спогадування дії Божої могутності, сили його любові в історії нашого народу».
Після цього єпископ закликав присутніх у храмі єднатися у молитві про Боже заступництво, взиваючи до Господа такими словами:
«Господи, зішли твого Святого Духа на нас і на нашу землю, прожени з неї темряву агресора, поблагослови нас твоїм миром, дай, щоб ми самі були знаряддям твого миру, твого житті і твоєї любові. Амінь!»
А після Літургії духовенство з мирянами помолились панахиду і запалили свічки біля пам'ятника жертвам Голодоморів, який цьогоріч був встановлений на подвір'ї катедрального храму.
