Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Пекло: трагедія надужитої свободи
12 серпня 2025
Владика Богдан у своїй новій духовній рубриці «Вічні істини» піднімає тему, яка часто замовчується, але є надзвичайно важливою — пекло як наслідок зловживання даром свободи. Архиєрей починає з теплої і трохи жартівливої історії про те, як після своєї єпископської хіротонії почув від Блаженнішого Любомира, що є «поганим редемптористом», бо у подячному слові не згадав про пекло. Це було дружнє нагадування про давню місійну традицію редемптористів: говорити не лише про рай і любов Божу, а й про реальність вічної загибелі.
Після моєї єпископської хіротонії, коли ми з Блаженнішим Любомиром вийшли на балкон Святоюрських митрополичих палат, щоб благословити людей і свічки (це було саме на свято Стрітення Господнього), Блаженніший, примруживши з усмішкою очі, сказав мені: «Владико, мені здається, що Ви — поганий редемпторист». Передчуваючи жарт, я запитав: «Чому так кажете, Блаженніший?» — «Бо Ви наприкінці Літургії у своєму подячному слові згадали всіх і все, але про одну річ забули — про те, про що порядний редемпторист, властиво, ніколи не мав би забувати: Ви не згадали про пекло!»
Блаженніший мав на увазі поширену практику серед місіонерів-редемптористів — присвячувати значну частину проповідей під час парафіяльних місій темі вічних істин, серед яких не могла бракувати й теми пекла. Саме над нею я, будучи все ж таки редемптористом (але не лише тому!), прагну разом із вами сьогодні застановитися.
Скажімо собі щиро: тема пекла не надто популярна серед проповідників. Дехто, зокрема на Заході, уникає цієї теми, намагаючись догодити слухачам і не бентежити їхнє «делікатне й чутливе вухо» пригадуванням про гріх і перспективу вічної загибелі. Хтось інший вважає (і в цьому є певна рація), що краще зосередитися на любові й добрі, ніж лякати пеклом, бо саме через творення добра ми йдемо вірним шляхом спасіння. А дехто не заглиблюється в цю тему, маючи вже тут, на землі, такий болісний досвід, що єдине слово, яке його адекватно описує, — це «пекло». Тому іноді можна почути: «Господи, коли я стану на порозі вічності, Ти напевно приймеш мене до неба, бо в пеклі я вже був — тут, на землі».
Втім, небезпека пекла є реальною, і про це Боже Слово застерігає в багатьох місцях. Наведу лише кілька цитат, які не потребують пояснень: «Кажу вам, що кожен, хто гнівається на брата свого, підлягає судові. А хто скаже братові: „Дурень!“ — той підпаде під вогонь пекельний» (Мт. 5, 22); «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше Того, хто може погубити душу і тіло в пеклі» (Мт. 10, 28); «І підуть ті на вічну кару, а праведники — на життя вічне» (Мт. 25, 46); «Вони зазнають кари — вічної погибелі, — віддалені від обличчя Господа і від Його слави та могутності, коли Він прийде прославитися у своїх святих»(2 Сол. 1, 9–10).
Дорога до пекла — це наслідок вільного вибору людини, точніше — наслідок зловживання цим безцінним даром свободи, який вона отримала від свого Творця. Пригадую проникливу проповідь святого Івана Павла ІІ під час його першої апостольської подорожі до Польщі. Вслухаймося в ці слова Папи-слов’янина, які не втратили своєї актуальності і для нас, українців, сьогодні: «Сьогодні хочу сказати вам про свободу — дар, який Бог дав людині. Свобода — це можливість сказати Богові „так“ або „ні“. Це дар і відповідальність одночасно. Чи може людина сказати Богові „ні“? Так, може. Бо людина є вільною. Втім, свобода — це не просто можливість робити, що заманеться. Це покликання до відповідальності перед Богом і людьми. Коли людина каже Богові „ні“, вона не просто відмовляється від Його любові — вона руйнує своє власне життя, бо справжня свобода існує лише у зв’язку з правдою і добром… Пам’ятайте: людина не лише може сказати Богові „ні“, але й повинна вільно обирати Його, аби зростати в істині й любові. Свобода без вибору добра веде до розпаду і страждань. Нехай Бог допоможе нам усім бути вірними дарові свободи і жити так, щоб наш вибір був завжди на боці добра, любові й правди».
Молитва:
«Ісусе, людей Визволителю; Ісусе, пекла Переможцю; Ісусе, душі моєї Утішителю; Ісусе, розуму мого Просвітителю; Ісусе, Світе мій, просвіти мене; Ісусе, від усяких мук визволи мене; Ісусе, спаси мене, негідного. Ісусе, Сину Божий, помилуй мене» (Акафіст до Господа нашого Ісуса Христа).
Зображення: Густав Доре, Пекло. Ілюстрація до «Божественної комедії» Данте Алігʼєрі
