Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
#ПохвалаБогородиці 1. Радуйся, Невісто неневісная!
1 травня 2023
Щоденні духовні роздуми в місяці травні від владики Богдана, апостольського екзарха для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, над текстом Акафісту на Благовіщення Пресвятої Богородиці.
У місяці травні, який в Католицькій Церкві присвячений особливому вшануванню Богородиці, прагнемо крокувати духовною мандрівкою, окремими етапами якої стануть слова з Акафісту на Благовіщення Пресвятої Богородиці.
«Радуйся, Невісто неневісная!» Цим окликом переплетений увесь текст цього чудового гімну на прославу нашої Небесної Матері. Властиво «Акафіст» не є назвою цієї молитви, а радше рубрикою, яка вказує, що її слід відмовляти стоячи. Походить цей молитовний текст з V-го століття і належить до найкращих молінь, укладених на честь Богородиці, не лише тодішнього періоду, але й усіх часів Христової Церкви.
Щодо авторства, то частина дослідників приписують його преподобному Романові Сладкоспівцеві, який жив у другій половині V-го століття та уклав численні мелодії та тексти (кондаки) на честь різних церковних свят, а інші вважають його автором Василія, єпископа Селевкійського (+458). На користь цього другого припущення промовляють порівняння проповідей згаданого автора з текстом Акафісту. Ось один з прикладів: в одній з проповідей єпископа Василія, присвяченій Богородиці, читаємо: «З тебе направду народиться радість для всіх, а припиниться вічне прокляття всіх»; а в першому Ікосі Акафісту молимося подібними словами: «Радуйся, бо через Тебе радість засяє; Радуйся, бо через Тебе прокляття щезне».
Акафіст має глибоке біблійне підґрунтя та містить надзвичайно велике багатство богословської думки, сформованої першими Вселенськими соборами неподіленої Христової Церкви. Тому він став широко відомим не лише на християнському Сході, але і у всій Вселенській Церкві. Акафіст отримав признання на найвищому рівні рівно ж в Католицькій Церкві, зокрема за понтифікату св. Папи Івана Павла ІІ, який пов’язав з відправою цієї молитви у спільноті численні ласки (т. зв. відпусти).
Вже у своїй Енцикліці «Мати Відкупителя» цей великий Папа-слов’янин пише: «Грецькі отці та візантійська традиція, споглядаючи Діву у світлі Воплоченого Слова, прагнули проникнути в глибину того зв’язку, який єднає Марію, як Матір Божу, з Христом і Церквою: Богородиця є постійно присутня протягом усієї історії спасіння».
А 8 грудня 2000 року Папа взяв участь у відправі Акафісту в Римській базиліці Santa Maria Maggiore, під час якої звернувся до присутніх з такими словами: «Цього вечора ми всі сповнені глибокої радості: радості від прославляння Марії гімном Акафіст, таким дорогим для східної традиції. Це — пісня прослави, повністю зосереджена на Христі, Якого ми споглядаємо у світлі Його Діви-Матері. Акафіст 144 рази закликає нас скерувати привітання архангела Гавриїла до Марії: Радуйся, Маріє! Мати Воскреслого Господа і Мати Церкви, Марія йде перед нами і веде нас до справжнього пізнання Бога і до зустрічі з Відкупителем. Вона показує нам шлях і показує нам свого Сина. Прославляючи її з радістю та вдячністю, ми вшановуємо святість Бога, чиє милосердя творило чудеса в Його смиренній слугині. Ми вітаємо її титулом „Благодатна“ та благаємо її заступництва за всіх дітей Церкви, яка цим Гімном Акафістом віддає Їй хвалу. Нехай вона скеровує нас до споглядання таїнства Бога, Який став людиною задля нашого спасіння!».
Нехай Пресвята Богородиці супроводжує і нас у цій травневій мандрівці та впродовж усього нашого життя. А ми, як вдячні і вірні діти, кличмо до Неї з радістю і любов’ю: «Радуйся, Невісто неневісная!».
