Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Послання владики Богдана «Паломники надії від рабства до свободи»
6 січня 2025
Послання Преосвященного Владики Богдана, апостольського екзарха для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, з нагоди Ювілейного 2025-го року.
«Паломники надії від рабства до свободи»
(Велике Повечір’я)
Святійший Отець Франциск, згідно з прадавньою традицією Вселенської Церкви, проголосив 2025-й рік Ювілейним роком, який має стати «для всієї Церкви інтенсивним досвідом благодаті та надії» (Св. Отець Франциск, Булла проголошення Звичайного Ювілейного року «Spes non confundit» - «Надія не засоромить», 6). Потреба такого досвіду є тим більш нагальною, оскільки сучасне людство, «забувши трагедії минулого, знову занурюється в трагедію війни, переживає нове важке випробування, в якому численні народи пригноблені жорстокістю насильства» (Там же, 8).
Ювілейний рік – час відновлення і укріплення надії
Наш український народ, ставши жертвою російської агресії, яка триває впродовж століть, а у наших часах виявила усю свою безжальну і пекельну сутність, як ніякий інший, очікує і потребує з неба знаку надії, що стане посланням визволення і запорукою тривалого та справедливого миру на наших землях і в усій Європі.
Роздумуючи над біблійними джерелами Ювілейного року, Отець і Глава нашої Церкви Блаженніший Святослав у своєму Посланні «Ісус Христос – наша надія» наголошує: «Принципи і приписи ювілейного року стосуються повернення до витоків, відновлення справедливості, здійснення милосердя, звільнення від рабства, прощення боргів і примирення. Це час надії та відродження, повернення додому та відновлення сімей, оновлення відносин з Богом та ближніми, — час подяки Господу та втішання Його дарами. Ювілейний рік вказує на безмежне Боже милосердя і здатність змінити навіть те, що здається безнадійно втраченим» (п. 5-6).
З такою вірою у серці ми, українці, хоч слабкості і незахищені, все ж не втрачаємо відваги та з надією йдемо назустріч завтрашньому дню, бо знаємо, що вже сьогодні з нами Бог, Який нас дотепер провадив і Який не покине нас ніколи. У Ньому ми поклали усю нашу надію, кажучи словами псальмоспівця: «Марна надія конем перемогти, кінь не врятує великою силою своєю. Ось очі Господні на тих, що уповають на Його ласку, щоб рятувати їхнє життя від смерти і живити їх у голоднечі. Душа наша Господа чекає; Він – наша допомога, щит наш.
Ним веселиться наше серце, бо на святе Його ім'я ми уповаєм; Нехай Твоя ласка, Господи, буде над нами, бо ми надіємось на Тебе» (Пс. 33, 17-22).
Господні милосердні очі скеровані до нас. Його ласкаві і всесильні обійми відкриваються до нас. Господь бажає вилити на нас потоки свого милосердя і своєї благодаті. Цей рік – це Рік надії, а ми, входячи в цей Рік як паломники надії, покликані ставати знаком та носіями надії для наших ближніх, які, можливо, знемагають і опускають руки.
Повний відпуст – особливо цінний дар Ювілейного року
Господь у цьому році відкриває перед нами навстіж Двері Свого Пресвятого Серця, Двері милосердної любови, яка зцілює, оживляє, відновлює надію. Цей дар Божої милосердної любови, яка прощає гріхи і зцілює рани, завдані гріхами, стане особливо відчутним у досвіді повного ювілейного відпусту.
Прийнявши його, ми, поряд з прощенням гріхів, отриманим у Таїнстві примирення і покаяння (св. Сповіді), вдостоїмося рівно ж прощення усіх дочасних кар, які ми спроваджуємо на себе нашими гріхами, як рівно ж – очищення душі з усіх залишків гріха, які перешкоджають нам у повному єднанні з Богом. Із дару цього повного ювілейного відпусту ми можемо скористатися самі для себе, або ж можемо дарувати його нашим дорогим усопшим, зокрема, рідним, жертвам війни, загиблим захисникам і захисницям, які у вічності, можливо, ще не очистилися до кінця, а тому потребують наших молитов і нашої духовної підтримки, щоб вже навіки і остаточно поєднатися із Господом.
Як практично можна отримати ювілейний дар повного відпусту?
Загальні умови для отримання повного відпусту є такими: мати намір прийняти повний ювілейний відпуст; відректися у своєму серці гріха і всякого прив’язання до гріхів; приступити до св. Таїнства покаяння (Сповіді); прийняти св. Причастя; помолитися в наміренні Святійшого Отця «Отче наш», «Богородице Діво» і «Слава Отцю…».
Виконуючи ці вступні загальні умови, повний ювілейний відпуст можуть отримати ті віруючі, які:
a) Візьмуть участь у побожному паломництві до будь-якого ювілейного святого місця (у Римі, у Святій Землі, у Екзархаті, чи в інших ювілейних місцях у різних куточках світу), де братимуть участь в урочистих богослуженнях, зокрема у Святій Літургії, помоляться Хресну дорогу, молитву на Вервиці, Акафіст чи богослуження Молитвослова (Часи, Вечірню тощо).
b) Здійснять побожні відвідини святих ювілейних місць і там присвятять належний час молитві перед Святими Тайнами у храмі, або розважанням, завершуючи їх молитвою «Отче наш», «Вірую» та молитвою до Пресвятої Богородиці, завдяки чому «паломники надії зможуть відчути близькість найлюбішої з-посеред усіх матерів, Яка ніколи не покидає своїх дітей» («Надія не засоромить», 24).
c) Візьмуть участь у духовних місіях, реколекціях, формаційних зустрічах, де буде викладатися наука Вселенської Церкви з поясненням документів Другого Ватиканського Собору і Катехизму Католицької Церкви;
d) Здійснять діло милосердя зокрема щодо найбільш нужденних і страждаючих братів і сестер, згідно з євангельською наукою Господа Ісуса, а саме, діла милосердя щодо тіла: голодного нагодувати; спраглого напоїти; нагого зодягнути; подорожного в дім прийняти; недужому послужити; ув’язненого відвідати; померлого похоронити, не забуваючи рівно ж і діл милосердя щодо душі: грішника направити; невіжу навчити; сумніваючомуся добру раду дати; сумного потішити; кривду терпеливо зносити; образу з серця прощати; за живих і померлих молитися.
e) Відвідають братів і сестер, які перебувають у крайній потребі і нужді, як от недужих і поранених, ув’язнених, самотніх осіб похилого віку, осіб з особливими потребами (інвалідів) тощо, так, неначе б здійснили паломництво до самого стражденного Христа (пор. Мт. 25, 34-36) (пор. Апостольська Пенітенціарія, Норми щодо надання відпусту під час Звичайного Ювілею 2025-го року).
Як бачимо, перелік можливостей отримання повного ювілейного відпусту є дуже широкий і це не випадково. Такий підхід «дозволяє відкрити, наскільки безмежним є Боже милосердя» («Надія не засоромить» 23). А окрім цього, Церква бажає в цьому Році плекати у своїх вірних чесноти євангельської милосердної любови та розбудовувати мережу солідарності і взаємної підтримки, яка охоплює і страждаючих поряд з нами і наших усопших братів і сестер.
Паломництва до ювілейних місць і храмів
Моментами особливо інтенсивного духовного досвіду у Ювілейному році повинні стати паломництва до святих ювілейних місць. У Римі впродовж усього року передбачені численні заходи, в яких бажаючі як поодинці, так і у складі паломницьких груп, зможуть взяти участь, щоб духовно оновитися і освятитися. Докладну інформацію про це можна знайти на офіційній ватиканській сторінці Ювілейного року https://www.iubilaeum2025.va/it.html.
На одну знакову подію я все ж хочу окремо звернути Вашу ласкаву увагу. Йдеться про ювілейну Літургію в соборі святого Петра у Римі в суботу, 28 червня, яку очолить Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у співслужінні членів Синоду Єпископів УГКЦ. До участі у цій Літургії я сердечно запрошую Вас усіх уже тепер, а отців-душпастирів прошу подбати про належну організацію такого паломництва для наших вірних. Наша молитва в Римі у цей день, за умов, коли багато наших співвітчизників не зможуть прибути з України, стане цінною нагодою спільно з Главою Церкви благати Господа про мир у нашій Батьківщині та нагадати всьому світові про трагедію, яку переживає наш народ.
Оскільки не всі зможуть вдатися на прощу чи то до Вічного міста, чи до Святої Землі, - у нашому Екзархаті визначені три храми, які стануть місцем ювілейних паломництв, а саме: катедральний храм Покрова Пресвятої Богородиці і св. Ап. Андрія Первозванного у Мюнхені; храм Усіх Святих у м. Гамбург та храм Блаженного Климентія Шептицького у Стокгольмі (Швеція). Саме сьогодні, 5 січня, коли у наших храмах отці будуть читати це Послання, у Стокгольмі ми відкриємо третій ювілейний храм нашого Екзархату.
У цих ювілейних храмах на Вас, паломників надії, щоденно чекатимуть священнослужителі, щоб уділити Вам Таїнство покаяння (Сповіді), відправити ювілейні Богослуження чи приділити Вам необхідний час і увагу для духовної розмови. Задля кращої підготовки паломництва, чи то індивідуально, чи з групою парафіян або друзів, контакти до душпастирів у цих храмах можна знайти на веб-сторінці Екзархату: https://ukrainische-kirche.eu.
Паломництво надії під проводом Пресвятої Богородиці
Дорогі у Христі! Наше паломництво від рабства до свободи, яке ми розпочали понад 30 років тому і в якому тепер натрапляємо на розпачливий спротив ворожого Богові і людям російського тоталітарного режиму, стало для нашого народу, як про це слушно зауважує Святійший Отець Франциск «паломництвом Хресної дороги», адже наші співвітчизники часто «змушені залишати свою батьківщину, свої святі землі, звідки насильство і нестабільність виганяють їх до безпечніших країн. Для них надія на те, що їх любить Церква, яка їх не покине, але піде за ними, куди б вони не пішли, робить знамення Ювілею ще більш промовистим» («Надія не засоромить», 5).
Господь Ісус, переможець гріха і пекла, не тільки бачить біль свого народу, Він у ньому і з ним страждає та веде його переможною ходою до світла Воскресіння і нового життя. Це нове життя, життя, натхненне духом самопожертви і відданої до кінця любови, уже торує собі шлях у наших серцях і на нашій скропленій кров’ю і сльозами батьківській землі. А світло воскресіння вже зараз переможно світить у душах мільйонів українців, які перед лицем усього світу з вірою в серці заявляють: «Лише у Бозі душа моя має спочинок, у Ньому бо моя надія. Лиш Він – моя скеля й моє спасіння, мій захист, - я не захитаюсь» (пор. Пс. 62, 2.6-7).
То ж вирушаймо у дорогу, Паломники надії! Будучи витривалими в молитві, терпеливими у випробуваннях, жертовними в ділах милосердя, єднаймося із Господом Ісусом, Воскреслим з мертвих, віддаючи у Його руки наші провини і гріхи та відкриваючи наші серця до дару повного прощення і животворної любови, якою Господь прагне відновити і скріпити в нас надію. «Адже надія народжується з любові і ґрунтується на любові, яка випливає з простромленого Серця Ісуса на хресті» («Надія не засоромить», 3).
Нехай у цьому паломництві освітлює нам шлях світло Святого Духа і супроводжує нас Пресвята Богородиця – Мати Неустанної Помочі, а благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма Вами!
† Богдан,
Апостольський Екзарх
Дано у Мюнхені
при катедральному соборі Покрову Пресвятої Богородиці та св. ап. Андрея Первозванного
у день пам’яті святого пророка Малахії; святого мученика Гордія,
дня 3 січня 2025 року Божого.
