Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Суд Божий — день Господнього гніву
10 серпня 2025
У серії духовних роздумів «Вічні Істини» апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії владика Богдан розмірковує над біблійним образом Божого суду, який Святе Письмо часто називає «Днем гніву». Автор пояснює, що Божий гнів — це не вибух емоцій чи помста, а радикальне несприйняття усього, що суперечить Божій любові, правді та добру. Спираючись на пророчі тексти, слова Ісуса та апостола Павла, владика закликає побачити в Божому суді нагадування про неминучість духовної відповідальності кожної людини та потребу життя у світлі Божої любові.
Натхненні автори в багатьох місцях Святого Письма зображають Божий суд над людством і окремою людиною як «День гніву» — день, коли буде покаране й переможене зло, що ввірвалося в людську історію. Зокрема, пророк Софонія описує «День Господній» як тріумф Бога над Його супротивниками і водночас як День Господнього гніву:
«Господній день великий — близько! День гніву — день той, день смутку й печалі, день нищення й руйнування, день темряви й мряки, день хмари й густої пітьми. Я наведу на людей лихо; вони, немов сліпі, ходитимуть, бо проти Господа згрішили. Ані їхнє срібло, ні золото не зможе їх урятувати в день Господнього гніву» (Соф. 1, 14–17).
Тема Божого суду як Дня гніву часто присутня у музиці, літературі та живописі. Однією з найяскравіших і драматичних як за текстом, так і за музикою частин славнозвісного «Реквієму» Моцарта є та, що має назву «Dies irae» — «День гніву» і розповідає про Страшний суд, коли Бог прийде судити живих і мертвих.
Втім, Божий гнів не слід сприймати як прояв помсти над ненависними ворогами або як вибух ненависті до безбожників. Бог є Істина, Добро і Любов, а тому за Своєю природою не може бути джерелом негативних емоцій, відомих нам із людського досвіду. Як каже відомий італійський проповідник Фабіо Россіні: «Гнів Божий — це не антропоморфізм; це просто все те, що перебуває поза Божою любов’ю, що не є любов’ю, усе те, що Бог не може прийняти», — бо воно є чужим Його природі.
Людина, таким чином, відчуває Божий гнів як радикальне несприйняття всього того, що суперечить Божій любові, правді та добру. Це можна назвати природним відторгненням, несумісністю грішної поведінки людини з Божим життям — життям, у якому Закон Божий і Його любов є джерелом вічного життя і щастя. У цьому сенсі Ісус каже фарисеям слова, що звучать як вирок: «Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога» (Йо. 5, 42).
Насправді це не Ісус відкинув фарисеїв — це вони самі своєю поведінкою поставили себе поза спасенним діянням Його любові. Це не Бог на суді відкидатиме людину, а її власні гріхи не дозволятимуть їй наблизитися до Бога і з’єднатися з Ним навіки в Святому Дусі — Дусі любові.
У цьому ключі святий Павло, спостерігаючи за моральним занепадом, що панував у Римській імперії, говорить про «гнів Божий», який відкривається на «безбожність і несправедливість» сучасників, та провіщає неминучий Божий суд: «Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю… Суд Божий відбувається по правді на тих, що таке чинять» (Рим. 1, 18; 2, 2).
Молитва
Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми уповаємо; не прогнівайся дуже на нас і не пом’яни беззаконь наших, але зглянься й нині як милосердний, і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти — Бог наш, а ми — люди Твої, всі — діла рук Твоїх, і ім’я Твоє призиваємо. Амінь.
† Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
