Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Суд — зустріч віч-на-віч з Божою правдою і любов’ю
9 серпня 2025
У своєму шостому богословському роздумі зі серії «Вічні Істини» апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владика Богдан звертає увагу на християнське розуміння смерті та Божого суду. Автор підкреслює, що смерть — не кінець, а момент істини й остаточної зустрічі з Богом, яка відкриває вічну перспективу справедливості та милосердя. У світлі Христового Воскресіння та віри в друге пришестя Спасителя, кожен вірянин покликаний жити відповідально — з надією, а не страхом, пам’ятаючи про Божу правду, яка остаточно переможе зло.
Смерть, завдяки тому, що Син Божий прийняв її і переміг у Воскресінні, стає для нас моментом визволення від спокус і небезпек життя, а також моментом остаточної зустрічі з Богом — нашим Небесним Отцем і Творцем. Ця зустріч буде для нас також моментом істини, бо Бог «освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець» (1 Кор. 4, 5), і в цьому Божому світлі виявиться справжня цінність наших слів, намірів і вчинків. Цей момент істини християнська традиція називає Божим судом.
Боже Слово вчить нас, що після смерті на людину очікує суд Божий: «Постановлено людині раз померти, а потім — суд» (Євр. 9, 27). Цей суд відбуватиметься на двох рівнях:
- Особистий суд, який стосується кожної конкретної людини;
- Загальний суд, що охопить усе людство.
Католицька Церква навчає, що відразу після смерті душа людини постає у світлі правди про свої вчинки. Внаслідок цього душа усвідомлює й відчуває, яку вічну долю заслужила своїм земним життям. Цей вирок проголошується негайно, як свідчить Євангеліє: Спаситель сказав до розкаяного розбійника: «Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю» (Лк. 23, 43).
Натомість наприкінці віків усіх нас очікує загальний суд, про який Ісус говорить, зокрема, у 25-му розділі Євангелія від Матея: «Коли прийде Син Чоловічий у славі Своїй, і всі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї. І зберуться перед Ним усі народи, і Він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів…» (Мт. 25, 31–32). Цю віру в неминучий Божий суд ми сповідуємо у Символі віри, згадуючи друге пришестя Христа, Який «прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця».
Ця істина нашої віри є джерелом великої надії для кожного християнина. У світлі Божого суду ми розуміємо, що настане момент істини та остаточної справедливості. Зло не матиме останнього слова в історії людства. Останнє слово належатиме Богові, Який винесе остаточний вердикт щодо людини й усього людства, відновивши навіки порушений людським гріхом і дияволом Божий лад у всесвіті.
Божий суд відкриє і назве поіменно все зло, скоєне людьми — від явних злочинів до найпотаємніших і прихованих гріхів, які не були очищені сльозами покаяння.
Водночас на Божому суді виявиться краса і цінність милосердної та безкорисливої Божої любові, якою жили Христові учні посеред утисків і переслідувань у цьому світі. Тоді не залишиться без Божої нагороди навіть найменший порух у напрямку добра, навіть найпростіший вчинок — скажімо, кухлик холодної води, поданий спрагненому в ім’я Христа (пор. Мт. 10, 42), — не кажучи вже про найвищий вияв любові: віддання життя заради ближніх (пор. Йо. 15, 13).
Молитва
Господи Ісусе, дай, щоб пам’ять про Твої суди не викликала в мені паралізуючого страху, а навпаки — пробуджувала до чуйності та ще більшої відповідальності за мої наміри, слова і вчинки. Дай, щоб, живучи у Твоїй любові, моє життя приносило плоди любові й правди, справедливості й добра, а моє серце з радісною надією очікувало остаточної зустрічі з Тобою — справедливим і непідкупним Суддею живих і мертвих, моїм Творцем, Спасителем і Господом. Амінь.
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
