Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Святі — наші провідники до Небесного Єрусалиму
14 серпня 2025
У час, коли світ вимагає від нас швидких рішень, поверхневих емоцій і безперервної активності, владики Богдан запрошує нас зупинитися і поглянути вище — туди, де корінь нашої надії, наш справжній дім. Святі — це ті, що жили не тільки на землі, але вже серцем мешкали в небі. Вони стали дороговказами для нас — тих, хто ще у плаванні через буремне море життя.
Усі святі жили з поглядом серця, зверненим до неба — до своєї вічної Батьківщини. Цей погляд не означав для них втечі від земної дійсності з її численними викликами та проблемами — навпаки: пам’ять про небо допомагала їм більш свідомо й цілеспрямовано жити своїм покликанням у цьому світі, не розмінюватися на другорядне, а прагнути лише одного — єднання з Богом у любові, в небі.
Тому в контексті наших роздумів про небо не можу відмовити ні собі, ні вам, дорогі у Христі, в духовній радості роздумувати над чудовою молитвою блаженної Йосафати Гордашевської, яка так і називається: «Туга за Небесним Єрусалимом». Читаймо, насолоджуймося, а ще більше — надихаймося духом живої віри нашої великої святої, її палким бажанням неба та єднання з Богом:
О, мій Боже, дозволь, аби всі мої
думки завжди були звернені до
цього возлюбленого місця;
не дозволь, аби колись якась марнота цього світу могла мене позбавити цього споглядання.
О, настанe день, коли не зможу грішити.
О, що ж за прекрасний день, коли не
ображатиму більше Бога, і не зможу
про Нього забути, і не зможу ніколи
перестати Його любити і бути певною,
що Його не втрачу…
О, солодка радосте!
Очікую цього дня і прагну його.
О, які щасливі ті, що вже його осягнули!
О, яка ж велика ця слава, яку святі
поділяють разом із Богом;
Там будемо завжди щасливими.
Там молодість не старіє, світло не гасне,
краса не зникає, любов не холодне,
здоров’я не слабне.
Не існує нічого: ні болю, ні печалі, будь-яке зло зникає,
бо все добро, міститься в Тому, кого посідатимемо —
у найвищому, найсвятішому Богові.
Щасливі ті, що переплили широке море цього світу
і щасливо прибули до пристані.
А що ж сказати про тих нужденних,
які залишилися на розбитому човні поміж скал?
їхній човен наповнений морем цього світу і
завжди у непевності.
О, Ісусе, Твоє світло ясніє нашим очам
лише здалеку, посеред непроглядної темряви, яка нас огортає.
О, Ісусе, рятуй нас, бо гинемо, і визволи нас силою Твого хреста.
Кличемо до Тебе, що відкупив нас.
Вислухай Боже і Спасителю наш, коли кличемо з-посеред цього моря,
борючись серед хвиль.
Бачимо Тебе, Ісусе, завжди на березі,
і звідти Ти дивишся, на які небезпеки ми
наражаємося, і як трудимося,
щоби вціліти в цій боротьбі.
Спаси нас заради Твого імені, і вчини,
щоб ми пропливли безпечно серед скал,
і вкінці спочили у Твоїх обіймах,
о мій Боже!
Амінь.
(Молитовне роздумування про Небо — з «Туга за небесним Єрусалимом»)
