«Тримай мене міцно у Твоїх долонях», — владика Богдан про молитву серед бурі

10 серпня 2025

Євангельський уривок про бурю на морі знову стає актуальним для кожного, хто переживає тривогу й випробування. У духовному роздумі апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владика Богдан нагадує: навіть у моменти страху й розпачу Господь не залишає людину наодинці з проблемами, а йде назустріч, подає руку допомоги та провадить до спасіння.

«Тримай мене міцно у Твоїх долонях», — владика Богдан про молитву серед бурі

Вже сутінки огорнули все довкола, і темрява спустилася на землю. Учні не відчувають твердої опори під ногами. Усе хвилюється й бентежиться, хвилі підносяться дедалі більше, і, здається, неминуча загибель підкрадається щоразу ближче.

Ця картина може бути описом нашого земного життя, яке часто порівнюють із мандрівкою через розбурхане море. Ми самі нерідко збентежені, схвильовані, зневірені, перебуваємо на межі розпуки. Ми тяжко трудимося, з усіх сил «веслуємо», виконуючи наші життєві завдання й долаючи численні виклики, проте все це іноді видається марним. Смерть неминуче наближається до нас, нависає над нами, як Дамоклів меч, позбавляючи надії, радості та закриваючи перед очима перспективу.

У таких обставинах нам слід ще більше відкритися до Слова Божого, зокрема того, яке Господь дарує нам у цю неділю. Воно є для нас джерелом надії, бо стає благовістю й обітницею спасіння.

Насамперед тому, що саме Господь наказав апостолам переплисти на той бік. Бог бачить, що ми здатні переплисти житейське море й щасливо пристати до пристані спасіння. Ми повинні більше довіряти Його Слову, ніж власним переляканим і збентеженим емоціям. Ісус перебуває «на горі», тобто на небі, а звідти перспектива набагато ширша й ясніша. Нам нерідко потрібно прожити життя, відійти, дистанціюватися від того, що переживаємо в даний момент, щоб зрозуміти сенс страждань, випробувань і криз. А Бог уже наперед бачить потенціал нашого зросту й освячення, який Він черпає навіть — а може, передусім — із важких обставин нашого життя.

І ще одне — найважливіше: хоч нам іноді здається, що ми самі, покинуті й забуті, — насправді це не так. Господь супроводжує нас Своїм турботливим, батьківським поглядом. Ісус на небі молиться за нас, виходить нам назустріч і постійно відгукується на наші крики та благання про допомогу й порятунок. Саме Він, Своєю благодаттю, дає нам силу для, здавалося б, неможливих речей: укріплені Його присутністю та благодаттю, ми стаємо здатними «ходити по воді», долати те, що ще вчора здавалося абсолютно неможливим.

А коли до душі підступає спокуса знеохочення, зневіри чи страху — не дозволяймо страху та підступам лукавого паралізувати нас, а ще більше з повною довірою взиваймо: «Господи, рятуй мене!» — і Він неодмінно простягне Свою спасенну долоню, піднесе нас і виведе до повноти життя.

Молитва

Господи Ісусе, дякую Тобі за Твою постійну присутність у моєму житті! Дякую за Твій люблячий погляд і Твоє Слово істини й життя, якими Ти мене супроводжуєш у моїй земній мандрівці. Тримай мене міцно у Твоїх долонях і провадь безпечно крізь усі випробування цього світу до тихої пристані спасіння. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії

Дивіться також