Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
Українці в Німеччині звершили паломництво до Альтеттінґу
27 вересня 2025
27 вересня 2025 року відбулася щорічна проща українців до Альтеттінґу, де знаходится чудотворна фігура Чорної Мадонни. Під час Божественної Літургії владика Богдан виголосив глибоку й натхненну проповідь. Під Покровом Богородиці, перед прочанами з різних куточків Апостольського екзархату для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, єпископ нагадав про незмінну силу Божого слова в історії людства та житті кожної людини.
«Істинно, істинно кажу вам…» — цими словами, підкреслив владика Богдан, Христос звертає увагу на те, що «щось дуже важливе, щось богоносне, непроминаюче» промовляється до людей. Він нагадав слова Ісуса: «Рід цей не перейде, поки не збудуться усі мої слова. Небо і земля пройдуть, мої ж слова не пройдуть».
Божий закон — універсальний і вічний
У своїй проповіді архиєрей наголосив на Божому слові як фундаменті цивілізації й життя: «Боже слово є вписане у людську природу і знайшло своє довершення в євангельській науці Ісуса, який сам став воплоченим Божим словом».
Це слово, зазначив проповідник, «є фундаментом для гідного людського життя»: будівля, зведена на ньому, стоїть міцно, навіть коли світ переживає потрясіння. І тут єпископ нагадав приклад з Євангелія: «Кожен, хто слухає ці слова і виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі» (Мт.7, 24).
Слово, яке сильніше за смерть
У проповіді прозвучало одне з найемоційніших нагадувань: Божа дія є остаточною і життєдайною. «Боже слово таке сильне, що над ним навіть смерть не має сили», — сказав апостольський екзарх, згадуючи Христові слова: «Ви можете знищити цей храм…, але після трьох днів я його відбудую» (Ів.2, 13).
Саме тому остаточне слово в історії людства належить «не злу, не брехні, не агресії, а правді, любові, добру і Божому життю». Це, за словами проповідника, є обітницею для кожного християнина і для цілого народу.
Три небезпеки щодо Божого слова
Владика окреслив три пастки, які загрожують вірним: ігнорування слова — це коли людина є байдужою до Божого слова і її чекає доля чоловіка, який збудував свій дім на піску, або ж людей, які не послухали Ноя і їх поглинула вода з їхніми гріхами; cлухання без втілення — тут єпископ сказав, що не вистачить тільки слухати Боже слово, а треба його намагатися втілювати в щоденному житті, щоб воно охопило всі виміри життя і діяльності особи; вибірковість — коли приймаємо лише приємні істини, уникаючи складних. Особливо це стосується заповіді любові: «Любіть ворогів ваших, моліться за тих, хто вас переслідує».
І тут владика Богдан процитував воїна-захисника України: «Ми стоїмо тут не з ненависті до тих, хто є перед нами, але з любові до тих, хто є за нами». І додав: «Нам, християнам, треба спромогтися і на любов до тих, хто перед нами».
Шлях крізь війну — завдяки любові, а не ненависті
Проповідник підкреслив, що сила українського народу — у здатності любити, прощати і не допускати до серця розпач: «Якщо людина є у ковчезі любови, то хаос війни ніколи не зможе опанувати таку особу. І Бог проявить у такій людині свою спасенну силу — силу життєдайного і вічного слова. Все мине, мине війна, настане мир, але людина має допомогти Богові наблизити той час завершення війни і настання миру. Так як це зробила Богородиця, прийнявши Боже слово, довірившись аж до кінця, зберігаючи своє серце непорочним і чистим, кивотом святости, добра, любови».
Заклик до паломників
На завершення єпископ звернувся до прочан із проханням берегти чистоту серця і вірність Божому слову:
«Збережіть своє серце подібним до непорочного серця Богородиці, а тоді у вашому житті і житті вашого народу довершиться обітниця: „Небо і земля минуть, але Мої слова не проминуть ніколи“».
Після Літургії у храмі Святих апостолів Якова і Филипа лунав духовний гімн українського народу «Боже великий, єдиний», а відтак паломники рушили до каплиці «Благодаті», де помолились молебень перед чудотворною фігурою Чорної Мадонни. Завершилось паломництво хресною дорогою.
