Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
В Апостольському екзархаті для українців у Німеччині та країнах Скандинавії завершився Ювілейний рік «Паломники надії»
9 січня 2026
6 січня 2026 року в Апостольському екзархаті для українців візантійського обряду в Німеччині та країнах Скандинавії урочисто завершився Ювілейний рік «Паломники надії», який тривав упродовж 2025 року та став особливим часом духовного оновлення, молитви й свідчення надії для українських вірних у діаспорі.
З нагоди завершення Ювілейного року у катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці в Мюнхен владика Богдан звернувся до вірних із пастирським словом. У своєму зверненні він наголосив, що Ювілейний рік став спільною мандрівкою віри у часах триваючої російської агресії проти України, коли саме надія, покладена на Бога, дає силу витривати: «Ми, українці, у цих часах триваючої російської агресії черпаємо силу для витривалості у нашому паломництві від рабства до свободи з нашої віри у Боже Слово, яке нас запевняє, що надія, яку ми покладаємо на Бога, ніколи нас не засоромить».
Єпископ підкреслив, що попри болючі досвіди та випробування, український народ не втрачає надії, а навпаки — підтримує її в собі та свідчить про неї перед усім світом.
Упродовж Ювілейного року вірні мали можливість отримати повний відпуст у трьох ювілейних храмах Апостольського екзархату: катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці в Мюнхені, храмі Всіх Святих у м. Гамбурґ, і в церкві Блаженного священномученика Климентія Шептицького у Стокгольмі (Швеція).
Звертаючись до духовенства, богопосвячених осіб і мирян, владика Богдан висловив щиру подяку душпастирям, сестрам-монахиням, парафіяльним радам, спільнотам, волонтерам та всім вірним за їхні труди і старання, завдяки яким Ювілейний рік приніс рясні духовні плоди для численних паломників.
А відтак архиєрей звернувся до Бога з подячною молитвою за дар Ювілейного року та за отримані благодаті — прощення гріхів, зростання у чеснотах і освячення життя вірних. У молитві особливо підкреслювалося прагнення, щоб плоди цього благодатного часу тривали й надалі у щоденному християнському житті.
У своєму молінні владика Богдан просив Господа освятити вірних Своєю благодаттю та дарувати зцілення душевних і тілесних ран, щоб вони зростали у чеснотах віри, надії та любові, а також були ревними у добрих ділах.
